• Українська
  • English
  • Polski

Львів, вул. Чернеча Гора, 1

+38 (068) 525 91 85

  (032) 275 03 05

Графік роботи: 9.00 – 18.00 (пн-нд).

Eкспозиції інтер’єрів: 10.00 – 18.00 (ср-нд).

Понеділок і вівторок – садиби зачинені.

Вартість квитків: дор. – 30 грн., пільг. – 20 грн.

Детальніше...

Архів музею - кузня с.Тур'є

Подорож у минуле , яке ми знаходимо в архіві музею , продовжує оповідь про кузню села Тур'є Старосамбірського району Львівської області.

У стародавні часи ковальство вважалось справою, даною богами. Коваль в односельчан користувався особливою повагою. Більше того – людину, якій підкорявся вогонь і невідомі сили, що народжують залізо, боялись і вважали чаклуном.

Ковальські майстерні віддавна розміщували в окремих будівлях (в лісистих місцевостях в дерев'яних). Приміщення кузень робили просторі.

Тут, як згадує Іван Франко в художньому творі «У кузні», було людно. У кузні збирались чоловіки, щоб почути новини, поговорити про політику. «…Йдуть розмови. Сусіди розповідають про сільські новини: хто що чув у громадськім уряді, що бачив на торзі в Дрогобичі, що розповідав мандрований жебруючий дід. Найбільше розмови про Борислав, про ями та нові закони…»

Атмосфера була безпосередньою та легкою. «Йшлося до коваля, як у гості, як до сусіди, а не як до ремісника, щоб зробив те, що треба, та й бувай здоров, я тебе не знаю, а ти мене не знаєш. Батько такси ніякої за роботу не мав, «що людям то й мені, а нема готових – то й підожде. Але любив, щоб у кузні було весело, гамірно. При більшій компанії, при веселих розмовах та чарці горілки йому робилося найліпше…»

Дуже подібну до описаної Іваном Франком і характерну для околиць його рідного села кузню можна побачити в Музеї народної архітектури та побуту у Львові. Кузня була побудована в селі Тур'є Старосамбірського району Львівської області у 1870 році. Належала будівля Залеському І.В. Через сто років вона помандрувала до Львова (09.09.1970р) і тепер експонується в секторі «Бойківщина».

Це – зрубна будівля з широким піддашшям, покрита дранкою. Над правим схилом даху піднімається циліндричний димар, викладений з каменю. В інтер'єрі кузні виділяється піч з горнилом і ковальський міх. Такі кузні були типовими в Карпатах і на Прикарпатті. Вугілля ковалі виготовляли з смолистих порід дерева, таке вугілля давало сильний жар. На грубій колоді – ковадлі, на стінах і лаві – різноманітне знаряддя для виробництва залізних речей, а також ковальські вироби. Цікаво, що головні знаряддя ковалів носять назви більш-менш однакові у всіх слов'янських народів.

В архівних документах зазначено, що власником кузні був Залеський Іван Васильович. Цікава інформація про купівлю будівлі.

За кузню Залеський І.В. отримав від колгоспу «Іскра» 15 куб. будівельного лісу (за який заплатив Етнографічний музей по 7-8 крб. за 1 куб.м.) та 250 листів шиферу (за який заплатив Етнографічний музей по 50-60 коп. за один лист). За знаряддя праці, яке було у кузні музей оплатив окремо згідно списку і розцінок. Відновлював кузню в Музеї народної архітектури та побуту у Львові сам Залеський І.В. (клав зруб, покривав гонтою, мурував піч) і отримав за це 500 крб.

На теперішній час в кузні с.Тур'є відвідувачі Музею можуть ознайомитись з ковальським мистецтвом і зануритися в світ магії вогню і металу (проводить майстер-класи козак Святослав). Біля кузні розкинувся табір козаків.

Фото зроблене Мандюком М.Ю.