• Українська
  • English
  • Polski

Львів, вул. Чернеча Гора, 1

+38 (068) 525 91 85

  (032) 275 03 05

Графік роботи: 9.00 – 18.00 (пн-нд).

Eкспозиції інтер’єрів: 10.00 – 18.00 (ср-нд).

Понеділок і вівторок – садиби зачинені.

Вартість квитків: дор. – 30 грн., пільг. – 20 грн.

Детальніше...

Архів музею - школа з с.Бусовисько

В продовженні рубрики «Цікавинки з архіву Музею» хочемо ознайомити відвідувачів з інформацією про школу з с.Бусовисько Старосамбірського району Львівської обл.

Під час експедиції на Бойківщину в 1976р. в науковці Музею народної архітектури та побуту в селі Бусовисько віднайшли чудовий об'єкт, який потім став окрасою нашого скансену.

«Школа стояла в центрі села, навпроти церкви. Споруджена на кошти громади в 1880 році. Від вулиці була відгороджена штахетами, за якими виднівся живопліт. Через фіртку входили на шкільне подвір'я. Направо від приміщення школи починався город, за яким виднівся сад. Зліва – «гімнастичне боїще» для забав дітей. Ближче до кута огорожі стояла криниця з дерев’яним зрубом. В глибині цієї частини подвір'я була господарська споруда. Сама школа - дерев'яна, покрита гонтом. На гребені даху вежа з дзвінком, який приводили в рух шнурком, що звисає в коридорі. Так скликали учнів. Головний вхід – з подвір'я, через оздоблений різьбленими дошками, ганок».

Школа у плані складається з трьох основних приміщень: класу й житла вчителя, які розділені коридором.

У монографії про Старосамбірщину Софії Стешальської 1839 року зазначається, що школа в Бусовиськах є “найгарніша з всіх шкіл” і може бути зразком при будівництві таких споруд в других селах. Перевезена до музею в 1978 році і експонується в секторі “Бойківщина”.

Розташування меблів інтер'єру класної кімнати та житла вчителя повністю підтверджене спогадами старожилів села Бусовисько: Іванівим Паньком Івановичем, Королем Паньком Паньковичем, Щербаном Яковом Миколайовичем і Фірком Михайлом Григоровичем, та найстарішої вчительки на Львівщинію. Школа та її інтер'єр в Музеї народної архітектури та побуту у Львові відтворено згідно матеріалів старої методичної літератури, спогадів старожилів, а також того, що школи кінця ХІХ ст – поч.. ХХст. були типовими.

Представляємо для огляду декілька спогадів тодішніх учнів школи с.Бусовисько, записаних науковим співробітником Я.О.Кравченком 3 лютого 1979 року під час повторної експедиції:

Іванів Панько Іванович (1891 р.н.)

- «В Бусовиській школі я вчився з 1898 року. Школа була шестикласна. Школу будувала громада. Біля школи росли тополі, збоку – яблуні. Перед школою паркан-штахетник. За шкільним будинком було місце, де різали дрова, складали і сушили на зиму. В стіні сіней були повбивані кілки, зроблені з ясеня або бука, - називались «шереги», на які вішали шапки і хустки. Був один великий клас. Лавки довгі – на 6-8 дітей. Лавки спинок не мали, спинкою служила стільниця задньої лави. Піч складена з камінних плиток, приблизно 1,5 Х2,5 м. Піч велика, бо можна було ціле поліно засунути. На стінах висіли мапи, портрет Франца-Йосипа. Підлога дерев'яна. Стіл вчителя і крісло стояло на «градусі» - підвищенню на три сходинки. «Градус» був біля глухої стіни від колії. Стіл і крісло вчителя – простої роботи, дерев'яні. На таблиці (дошці) писали крейдою, внизу був жолобок, в якому лежала губка. Вчили рахунки, польську і українську граматику, катехизм. Писали рисіком на таблиці, після 2-го класу в зошиті олівцем. Чорнилом писали з 4 – го класу. Вчитель мав журнал, в якому записував добрі і погані оцінки, прихід учнів до школи. За кару били лінійкою по долоні, за провину ставили коло печі на коліна і треба було тримати руки догори. Мій товариш, покійний Микола Кухар 1881 р.н. також ходив до цієї школи».

Король Панько Панькович (1897 р.н.)

- «Школу будували на кошти громади сільськими майстрами. Керував ними Йосиф Луць. А було то на початку 1880 –их років. Покрита школа була гонтом. Вежа з дзвінком називалась «сигнатурка». Зверху вежі був флюгер. Перед школою ріс живопліт, попід вікнами – грядки з квітами. Гімнастичне боїще – чистий пляц біля школи, де діти бавились. Я вчився в школі з 1904 по 1910 рр. В коридорі і в класі підлога була з півдерева «плениць». Піч мурована з каменю. Стіл вчителя стояв на «градусі», на якому також били учнів за непослух. На «градус» вело 3 сходинки. Лавки були довгі, на 8-10 учнів. 1-2 класи писали рисіками на чорних табличках в вузьких дерев'яних рамках. На стіні висіла мапа і портрет Франца-Йосипа. Вчили рахунків, польську і українську мови, закон Божий. В класі стояла шафа, де були зошити , чорнило, пера, олівці. Вчителька жила при школі, з другої сторони сіней».

Щербан Яків Миколайович, (1898 р.н.):

- «З 1905 р. я вчився в школі. Дах було крито гонтом, вже потім перекрите бляхою. Підлога в класі з плениць. Піч кладена з каменю, висока, шириною приблизно 1,3 м. Лавки на 8 дітей, всього було 10 лавок. Стіл вчителя стояв на «градусі». На столі був календар, ручка з пером, лінійки, журнал успішності. Писали рисіком на табличці, які приносили в дерев»яних скриньках. В сінях на стіні були повбивані кілки, на які вішали шапки. Шнурок від дзвінка звисав в сіни. Біля школи росло пару дичок. Від дороги – тесаний паркан-штахетник. По розповідях тітки пам»ятаю, що будував школу Йосиф Луць. В класі лампи не було. При світлі лампи не вчились, а тільки в світловий день». Фірко Михайло Григорович , (1900 р.н.): - Біля школи росло пару дерев. Від дороги під вікнами росли квіти. Коло школи був город вчительки. В коридорі стояло відро з водою, щоб можна було напитись води. Шапки вішали на кілки, що були повбивані в стіні коридору. Підлога в класі була з плениць (на 3 цилі). Лавки на 6 чоловік. Спинок не було, спирались до другої лавки. На перших лавках дівчата, ззаду хлопці. На бічній стіні між вікнами висів портрет цісаря, під ним мапа. Над столом вчителя образ Матері Божої. Вчили рахунків, катихизм, українську і польську граматику. А вчився я з 1908 року до початку війни».

На світлинах з архіву можна побачити будівлю школи в селі Бусовисько Старосамбірського району Львівської обл. та демонтаж її при перевезенні до нашого скансену.

Запрошуємо відвідувачів оглянути цей чудовий об'єкт в секторі «Бойківщина» на території нашого музею.