• Українська
  • English
  • Polski

Львів, вул. Чернеча Гора, 1

+38 (068) 525 91 85

  (032) 275 03 05

Графік роботи: 9.00 – 18.00 (пн-нд).

Eкспозиції інтер’єрів: 10.00 – 18.00 (ср-нд).

Понеділок і вівторок – садиби зачинені.

Вартість квитків: дор. – 30 грн., пільг. – 20 грн.

Детальніше...

Історія створення

Створення Музею народної архітектури та побуту у Львові було розпочато рішенням Львівського облвиконкому від 16 квітня 1966 року.  Організацію музею просто неба доручили керівництву львівського Музею етнографії та художнього промислу (тепер Інститут народознавства НАН України). Ця ініціатива була схвалена Постановою Ради Міністрів УРСР. У квітні 1971 року відділ народного будівництва Музею етнографії та художнього промислу перетворено в окрему установу – Музей народної архітектури та побуту. У 2003 році Музей було прийнято у власність міста.

    Музей створений за етнографічним принципом. Призначенням його є вивчення, збереження та популяризація пам’яток дерев’яної архітектури, предметів побуту, народної культури і зразків народного мистецтва усіх історико-етнографічних груп Західної України, що сформувались на кінець ХІХ – початок ХХ століття. Це Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина, Волинь, Поділля, Полісся, Буковина, Закарпаття і Львівщина. На площі  36,5 гектарів архітектурні об’єкти експонуються у традиційному для них взаємозв’язку – в сільських ансамблях. 15-20  архітектурних споруд формують мікросело, в якому є: хати з хлівами і стодолами, громадська олійня і тартак, пасіка і водяний млин біля ставка, а в центрі – церква, школа і громадський дзвін. Житлові, господарські і виробничі споруди відтворені з відповідними інтер’єрами: побутовими предметами, посудом, одягом, сільськогосподарськими знаряддями, інструментами.  Етнографи і архітектори музею, досліджуючи у пошукових експедиціях пам’ятки архітектури, опитуючи десятки респондентів, компонували гуцульське, покутське чи лемківське мікросело типовими, давніми пам’ятками з цікавим виразним архітектурно-художнім вирішенням. Комплектування музею було найважливішою ділянкою роботи. Будівлі маркували перед розбіркою, перевозили і відтворювали на  території музею. Відчуття атмосфери села досягнуто вдалим вписуванням споруд у довколишній ландшафт.

Сьогодні львівський скансен є одним із найбільших музеїв під відкритим небом в Європі. На його території відтворено 110 пам'яток народної дерев'яної архітектури. Серед них хати, найстаріші з яких збудовані у 1749, 1792, 1812, 1846, 1860 роках, господарсько-виробничі споруди (водяний млин, вітряки, сукновальня, тартак, кузня, олійня).

Особливою окрасою і гордістю Музею є його храми. Їх тут налічується сім, що є найбільшою у світі колекцією церков, зібраних в одному, окремо взятому скансені. І лише одна з цих пам’яток – лемківська церква відтворена з нового матеріалу за зразком  храму 1831 року з с. Котань (Республіка Польща).  Останнім набутком серед культових споруд є костел 1936 року із села Язлівчик Бродівського району Львівської області, котрий був відтворений у Музеї в 2013 році.

Найвидатнішою пам'яткою серед храмів Музею є церква Премудрості Божої 1763 року з с. Кривка Турківського району Львівської області. До Львова вона була перевезена у 1930 році стараннями відомого українського мистецтвознавця М. Драгана, професора І. Свенціцького, Митрополита А. Шептицького. У церкві постійно ведуть богослужіння монахи Свято-Іванівської студитської Лаври.

 Понад 20 тисяч експонатів музейного фондосховища згруповані у 18 збірок різної чисельності. Найбільша з них – понад 8 тисяч зразків народного одягу та тканин, серед яких велика колекція сорочок різних етнографічних областей. Багатим є фонд гончарства та кераміки, окрасою якого є чудова колекція гуцульських кахлів. До числа унікальних експонатів належать 12 рукописів, серед яких «Євангеліє» ХУ ст. та «Тріодь цвітна» 1451 року і 128 стародруків  ХУ-ХУІ ст., до числа яких входить «Апостол» Івана Федорова, виданий у Львові у 1574 році, та «Апостол» 1665 року. Відома  музейна збірка іконопису з цінними пам’ятками  ХУ ст. -  іконою « Богородиця Милування з похвалою»   та найдавнішим галицьким  процесійним хрестом з живописними зображеннями. Крім чудових пам’яток мистецтва, речей домашнього вжитку, меблів та сільськогосподарських знарядь, музейні працівники зібрали близько 200 народних музичних інструментів. Фрагменти збірок  фондосховища часто виставляються у музейному виставковому залі, який є ніби продовженням  архітектурної експозиції. Тут представляють свої роботи відомі художники, митці-початківці  та майстри народної творчості. Багато майстрів – гончарів, різьбярів, ткачів чи майстрів дерев’яної або сирної іграшки беруть участь у музейних святах, а навіть і на щодень дають майстер-класи з різних видів народної  творчості та традиційних промислів. Відвідувачі різного віку освоюють музейний гончарний круг, розписують яскраві дерев’яні іграшки, пробують себе у якості ткачів на давніх ткацьких верстатах, різьблять на дереві або створюють великодні писанки, характерні для різних етнографічних регіонів України. Дотик до будь-якого з цих видів мистецтва дає значно глибші відчуття ніж просто навчання, відчуття причетності до потужного пласту багатовікової культури. Тому Музей набуває все більшої популярності та й інтерес до скансенів помітно посилився, а такі великі святкові дійства релігійного характеру як Різдвяні вертепи чи Великодні гаївки приводять сюди тисячі відвідувачів, котрі з глядачів перетворюються на учасників традиційного фольклорного видовища.

Музей є улюбленим місцем відпочинку львів'ян та гостей міста. Тут також проводять фольклорні ярмарки, фестивалі народної музики, виступи народних колективів.

Автор матеріалу наук. спів. Т.Андрієвська