• Українська
  • English
  • Polski

Львів, вул. Чернеча Гора, 1

+38 (068) 525 91 85

  (032) 275 03 05

Графік роботи: 9.00 – 18.00 (пн-нд).

Eкспозиції інтер’єрів: 10.00 – 18.00 (ср-нд).

Понеділок і вівторок – садиби зачинені.

Вартість квитків: дор. – 30 грн., пільг. – 20 грн.

Детальніше...

2016 - рік пам"яті Бориса Возницького

2016 рік проголошений роком пам'яті Бориса Возницького - незмінного багатолітнього директора (1962–2012роки) Львівської національної галереї мистецтв.

Борис Григорович Возницький - Герой України, нагороджений за визначний внесок у національне відродження України, багаторічну подвижницьку діяльність на ниві збереження та популяризації духовної спадщини українського народу, особисті заслуги у розвитку музейної справи (2005 р.), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1990 р.), доктор honoris causа Варшавської академії мистецтв (2004 p.), президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM), академік Української академії мистецтв, багатолітній директор Львівської національної галереї мистецтв, (1962-2012 рр.).

Борис Возницький народився 16 квітня 1926 р. у селі Ульбарів під містом Дубном (зараз – Рівненська область). Під час ІІ світової війни служив у штрафній роті радянської армії, був зв'язковий Української Повстанської Армії (УПА). Пізніше навчався в училищі імені Труша, та у Ленінградській академії мистецтв (факультет історії мистецтв).

Академіка Бориса Возницького називають «ангелом-хоронителем» українських музеїв та замків.

За його ініціативи стародавні замки Галичини такі як, Олеський, Золочівський, Підгорецький та Свірзький були об'єднані у «Золоту підкову».

Борис Григорович усе своє свідоме життя ретельно і наполегливо збирав скарби українського мистецтва, аби зберегти їх для майбутніх поколінь, аби засвідчити перед світом, що Україна – це держава зі славним минулим, з багатою культурною спадщиною. Він не потребував особливої вдячності чи винагороди за свою працю – найбільшою втіхою для нього були відновлені ікони, врятовані картини і скульптури, ще один замок-музей, який відчиняв двері для відвідувачів.

Маємо спільний обов’язок зберегти для майбутніх поколінь пам’ять про видатного музейного подвижника, а також про ті численні мистецькі скарби, які він врятував від забуття та залишив сучасникам і майбутнім поколінням.