В традиційній планувальній структурі гуцульської хати є два житлові приміщення, розділених сіньми. Права «хата» (кімната) — «правачка», зазвичай була обладнана більш святково, як світлиця (якщо сім’я невелика, то взимку в ній не жили, щоб заощаджувати на опаленні). Ліворуч від вхідних дверей кімнати – піч. Ліва “хата” (“лівачка”) обладнана простіше, як робоча, сім’я замешкує її постійно […]

Бурдей – це маленьке двокамерне (сіни + хата) курне житло гуцула-бідняка, яке зберегло в собі риси давнього примітивного хатнього будівництва. Житлова камера (хата) в плані становить квадрат – 3,6 х 3,6 м, хороми (сіни) – 3,6 х 1,5 м. Зрубна хата зведена з круглого (“віблого”) дерева, всередині влаштована глинобитна долівка (“земля”, “землє”) з трамбованої ріні, […]

У музейній експозиції полонинське господарство розташоване, як і в Карпатах, вище від інших садиб. На мальовничій галявині відтворена стая з полонини Криничної с. Зелене Верховинського р-ну Івано-Франківської області. Це була головна споруда пастушого господарства, в якій пастухи займались переробкою молока, ночували. Господар стаї розповідає відвідувачам про те, як з овечого молока робили будз – грудковий […]

Човен видовбаний із суцільної колоди дуба, якому на момент припинення росту було близько 720 років. Довжина збереженої частини човна – 13 м. Форма човна коритоподібна, корма рівно зрізана, ніс загострений, днище — плоске. Корпус човна зміцнений 9-ма поперечними ребрами (шпангаутами). У використанні він був приблизно 15-20 років. Таке велике судно, ймовірно, слугувало транспортним засобом для […]

Хата з трикамерним плануванням (хата + сіни-кухня + хата) є типовим зразком народного житла рівнинного та передгірного Закарпаття. Сіни, в яких знаходиться піч, виконують роль кухні. Типовим для Закарпаття є ґанок-галерейка (“турнац”) з переднього і східного фасадів. Хата збудована у зруб з дубових і букових кругляків, стіни оббиті дощатою решіткою (дранковані) і обмащені глиною. Зовнішні […]

Кіш (куш)-комора з с. Руське — громадська господарська спруда. Перший поверх – зрубна комора, де розміщені сусіки (“фершлоки”) для зерна, гелети для муки, мірки. Другий ярус – кіш (“сушарня”), де просушували і обробляли качани кукурудзи і зерно. У коші також було пристосування для лущення кукурудзи. Покрита споруда чотирисхилим гонтовим дахом.

Дерев’яні чи кам’яні хрести і фігури ставили поблизу сіл на спомин про великі чи страшні події або біля придорожніх криниць. Хрест в селі Заріччя був поставлений на перехресті вулиць невідомим жертводавцем “за відпущення гріхів”. За своєю формою він є типовим для Покуття та Гуцульщини. Первісно скульптурна композиція на хресті була розмальована яскравими фарбами.

Дубова каркасна триярусна дзвіниця була споруджена за ініціативи місцевого греко-католицького пароха о. Ореста Коновальця (дядька Євгена Коновальця). Під час пожежі у 1999 р., яка повністю знищила місцеву дерев’яну церкву, вогнем частково була пошкоджена і дзвіниця, проте її конструкція залишилася цілісною. Дах споруди увінчаний металевим хрестом з півмісяцем ковальської роботи. Пам’ятка є типовим зразком сакрального будівництва […]

У квітні-травні 1973 року під час експедиції на Гуцульщину з метою розбудови однойменного сектора в Музеї народної архітектури і побуту у Львові наукові працівники Жолтовський П.М., Красовський І.Д., Мандюк М.Ю., Грендиш Я.Д. уклали угоду про придбання хати зі с. Яворова Косівського району Івано-Франківської обл. Ось як описує цю будівлю науковий співробітник музею Грендиш Я.Д. :«Хата […]

Це одна з найдавніших музейних пам’яток – напис на одвірку засвідчує дату побудови споруди – 1792 рік. Для відтворення її у музеї місце було підібране дуже вдало, воно навіть відповідало розташуванню її в горах: в селі Орявчик на Сколівщині ця хата теж стояла при дорозі біля підніжжя гори, лише не вистачає веселого гірського струмка. План […]