Каплиця побудована в кінці ХІХ ст. з матеріалу церкви, яка датується 1752 роком і була зруйнована бурею. Про дату будівництва церкви свідчить різьблена дошка вмонтована над входом до каплиці. Каплиця стояла на місцевому кладовищі і служила місцем для відправ в дні поминання померлих. Вона належить до поширених на Бойківщині культових споруд такого типу. Приміщення каплиці […]

Дерев’яні чи кам’яні хрести і фігури ставили поблизу сіл на спомин про великі чи страшні події або біля придорожніх криниць. Хрест в селі Заріччя був поставлений на перехресті вулиць невідомим жертводавцем “за відпущення гріхів”. За своєю формою він є типовим для Покуття та Гуцульщини. Первісно скульптурна композиція на хресті була розмальована яскравими фарбами.

Хата є центральною спорудою селянського двору. Вона побудована у 1920 році місцевим майстром Михайлом Пекарем. Він же у 1973 р. відтворив її у Музеї. У плані хата складається з хижі, сіней, комори, стайні і боїща. Зруб будівлі з букового кругляка, подекуди підтесаного. Щілини між кругляками закладені глиною. Глиною з половою зарівняно також поверхні стін всередині […]

КАРПАТСЬКЕ І ПРИКАРПАТСЬКЕ СОЛЕВАРІННЯ – НАЙБІЛЬШІ ПРОМИСЛОВІ ВИРОБНИЦТВА ХV-ХVІІІ СТОЛІТТЯ У Львівському скансені, крім різних типів давнього житла, збережено і будівлі господарсько-технічного призначення. До таких споруд належить криниця з с. Бабине Самбірського р-ну. На перший погляд, вона така ж, як звичайна сільська криниця, з якої брали воду – невисокий дерев’яний зруб з валом, на який намотаний ланцюг […]

Парафіяльна стодола зі с. Либохора Самбірського району Львівської області (друга половина ХІХ ст.) не тільки відповідає усім правилам бойківського господарського будівництва, але за доброякісністю складання зрубу і, перш за все, монументальністю високого, шатровидного даху може рахуватись одним з його найкращих зразків. Типовим для бойків є внутрішнє планування – стайня / стодола / стайня / дровітня […]

В Карпатах практично всі будівлі були збудовані з дерева, тому у кожному селі стояли тартаки (лісопильні), які працювали на водяному колесі. Тартак, перевезений із с. Великосілля Самбірського р-ну Львівської області, побудований на початку ХХ ст. Механізм його встановлений на масивній рамі. Тут закріплений вал, на кінці якого – водяне колесо. Навпроти нього – менший вал, […]

З пам’яток народного будівництва діючої експозиції Музею, крім шедеврів монументальної архітектури, типових зразків житла, великий інтерес викликають господарсько-виробничі споруди, серед яких – сукновальня. Сукновальня (народна назва «ступа» або  «фолюш») – невеличка промислова будівля для збивання і валяння (фолювання) вовняних тканин (сукна). Побудована споруда в кін. ХІХ ст. Фолюш з с. Пилипець Хустського району Закарпатської обл. […]

Крейцар, срібло й овеча вовна: секрети закладин гуцульської хати Незабаром екскурсійну програму Музею поповнить ще одна експозиція – хата зі села Бережниці Верховинського району Івано-Франківської області. Ця споруда є дуже вдалим зразком типового гуцульського житла – збудована у другій половині ХІХ ст. з коленого смерекового півкругляка («протісся») в зруб за планом: комора – хата (кімната) […]

Будівля зі с. Брід Хустського району Закарпатської області зведена в 30-х роках ХХ ст. У плані хата складається з двох приміщень: сіней і, власне, хати. Конструкція зрубна. Стіни складені з букових брусів і кругляків, які зовні тиньковані, побілені. Дах чотирисхилий, під соломою. У хаті піч розміщена в сінях, тому вони тут виконують функцію кухні. У […]

Хата із підгірського Покуття, перевезена зі с. Вербовець Косівського р-ну Івано-Франківської обл.. Будівля зведена відповідно до гуцульських будівельних традицій, які проявляються в конструкції стін, в обробці матеріалів, у плануванні. Хата має два житлові приміщення, що розділені сіньми (хоромами) та комору. Зрубна конструкція. Стіни складені з добірних гладко обструганих півкругляків. Вздовж запічної і при лівій причілковій […]