Лемки – етнографічна група українців, що є нащадками білих хорватів, відомості про яких сягають часів Київської Русі. Етнотериторія розселення лемків, мешканців Західних Карпат, залишається і сьогодні поділеною між трьома державами. Галицька Лемківщина відійшла до Польщі. Південна – до складу Словаччини і лише невелика частина південно-східної Лемківщини входить до складу Закарпатської області. У 1946 р. 200 […]

Хата з трикамерним плануванням (хата + сіни-кухня + хата) є типовим зразком народного житла рівнинного та передгірного Закарпаття. Сіни, в яких знаходиться піч, виконують роль кухні. Типовим для Закарпаття є ґанок-галерейка (“турнац”) з переднього і східного фасадів. Хата збудована у зруб з дубових і букових кругляків, стіни оббиті дощатою решіткою (дранковані) і обмащені глиною. Зовнішні […]

Хата кінця ХVІІІ ст. зі с. Замагора Верховинського р-ну Івано-Франківської обл. є типовим зразком житла селянина-бідняка – кімната і сіни, які з трьох сторін оточені хлівами «притулами». Вузькі хліви, в яких утримувались вівці, ніби закутані продовженням даху, що спадає дуже низько, майже торкаючись землі. В хаті жила писанкарка. На стіні під образами – поличка, в […]

Житло у цій буковинській садибі в Музеї завжди мало «замешканий» вигляд. У хатчині, меншій кімнаті, пристосованій до повсякденного життя селянської родини, це відчувається в окремих деталях, які виказують присутність людини – ніби залишена на півдорозі якась робота. Коли ж зі двору входить «господиня» (музейний доглядач), вноситься цей живий дух продовження розпочатих справ. Хата початку ХХ […]

Долиняни, або мешканці районів Закарпатської обл., розселені між горами Карпатами і кордоном зі Словаччиною (зі сходу на захід), а на півночі їх кордон проходить від Малого Березного аж до кордону з Румунією на півдні. Жителі Рівнинного Закарпаття за родом своїх занять перш за все є землеробами, а також скотарями. Велике значення у господарській діяльності займає […]

Дата будівництва хати вирізьблена на одвірку вхідних дверей. Власник споруди  належав до числа заможних мешканців села. В його господарстві було 4-5 корів, пара волів, кінь і 30-35 овець. Батько його теж тримав 3 корів, пару волів та 30 овець. Планування хати з житловим приміщенням, розташованим між коморою і сіньми сприяло кращому збереженню тепла в кімнаті. […]

Найдавніша з датованих пам’яток, що експонуються в Музеї. Рік спорудження будівлі вирізьблений на поздовжньому сволоку (балці, яка підтримує стелю) житлової частини. Цей сволок має виняткову вартість – по всій його площині кирилицею вирізьблений текст про те, що цей будинок у 1749 році звів Стефан Пович із синами, а майстром був Фесіо (Федір) Удич. Цей талановитий […]

Будівля зі с. Люта Ужгородського р-ну Закарпатської обл. зведена в 1944 році. Зруб споруди виготовлений з смереки (житлова частина), з листяних порід зроблені господарські приміщення. Вінці на вуглах зв’язані у “риб’ячий хвіст”, без торців. Всередині стіни в хаті і сінях побілені. За планом будівля складається з хати, сіней, пелевні (боїща) і стайні. Боїще висунуте на […]

Хата, перевезена зі с. Мшанець Самбірського району Львівської обл., була побудована на початку ХХ ст. і являє собою окремий тип бойківського житла. У плані будівля складається з хати, боїща-сіней і стайні, до якої є вхід у фасадній стіні. З протилежного від фасаду боку є “половник” (прибудова, утворена продовженням даху і поздовжньою стіною, яка з’єднує зруби […]

Це одна з найдавніших музейних пам’яток – напис на одвірку засвідчує дату побудови споруди – 1792 рік. Для відтворення її у музеї місце було підібране дуже вдало, воно навіть відповідало розташуванню її в горах: в селі Орявчик на Сколівщині ця хата теж стояла при дорозі біля підніжжя гори, лише не вистачає веселого гірського струмка. План […]