Сьогодні вшановуємо пам’ять великого натхненника музейної справи, одного із творців нашого Музею – Архипа Данилюка. Архип Григорович народився 13 березня 1941 року в селі Згорани, колишнього Любомльського району, Волинської області. Географ-краєзнавець за освітою, етнолог, музеолог, кандидат історичних наук і, без перебільшення, чи не найбільший популяризатор львівського скансену. 

У 1967 році він влаштувався на роботу до Львівського музею етнографії та художнього промислу, де у новоствореному відділі народного будівництва став першим працівником. У той же  час, з 1966 р., провадилась робота  музею про у Львові, яка успішно закінчилась у 1971 році. У новоствореній організації Архип Данилюк виконував обов’язки архітектора, згодом став завідувачем масово-експозиційного відділу. У 1992-1995 рр. був директором нашого Музею, де на той час знаходилось більше 100 пам’яток народної архітектури, до перевезення більшості яких він доклався особисто.  

Можна сміливо сказати, що життя Архипа Григоровича було присвячено власне розбудові та популяризації нашого Музею. Експедиційна діяльність науковця тривала більше 30-ти років, він був учасником більше 100 експедицій. Іноді для того, щоб перевезти якийсь об’єкт, доводилось їздити по кілька разів у ті самі населені пункти. Архип Данилюк обстежив, систематизував і уклав ґрунтовний реєстр зразків традиційного народного будівництва усієї західної частини України. Як визнання вагомості його етнографічних досліджень, він отримав звання Лауреата Всеукраїнської премії ім. П. Чубинського. Архип Григорович у прямому значенні був фанатом своєї справи – матеріали з експедицій не залежувались у шухлядах, а обов’язково ставали вдячним матеріалом для нових книжок, статей, інтерв’ю.. Він був автором 20 монографій та понад 500 статей. 

Життя Архипа Данилюка обірвалось 23 січня 2008 року. Згадуючи сьогодні цю непересічну особистість, маємо пам’ятати завдяки кому збережено десятки пам’яток народного будівництва і яку шалену працю в це було вкладено.