ІКОНА “ПОКРОВИ СВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ”: УНІКАЛЬНА ІСТОРИЧНА ЗНАХІДКА
Дуже знищена, але унікальна – ікона “Покрови святої Богородиці” зі села Підгайчики належала пензлю риботицьких майстрів
Свято Покрови Пресвятої Богородиці є одним з найбільш шанованих в українському народі. Хоч його історія і є пов`язана із подією, яка відбулася у Влахернському храмі Константинополя (коли Богородиця захистила місцевих жителів покривши їх своїм мафорієм), все ж це свято прижилося саме на наших теренах, а не у Візантії.
Свято Покрови, а разом з ним і відповідна іконографія, з’явилися у Київській Русі приблизно наприкінці 12 ст., але найбільшої популярності воно набуло у 17-18 ст. завдяки запорізьким козакам, які мали особливий культ Богородиці-Покрови – заступниці та захисниці від ворога. Ідея покровительства і захисту Богоматері лягла в основу широковідомого іконописного сюжету «Покрови Богородиці».
Збірка іконопису нашого Музею містить низку ікон «Покрови Пресвятої Богородиці», проте зупинимося на одній з них – вона якраз зараз перебуває на реставрації. Це ікона «Покрови Пресвятої Богородиці» зі с. Підгайчики Золочівського р-ну Львівської області, яка була передана у 1977 р. з місцевої церкви до Музею.
Ікона хоч дуже знищена, але унікальна тим, що під верхнім шаром живопису, виконаним у дуже примітивному стилі, реставратори виявили первісний живопис, який належить пензлю риботицьких майстрів і відповідно датується ІІ пол. 17 – поч. 18 ст.
Верхній шар живопису, який наразі займає ще домінуючу частину площі ікони, представляє традиційний сюжет «Покрови», що сформувався від княжих часів (у 17 ст. з`являється новий іконографічний сюжет «Богородиця Мати Милосердя») і представляє видіння Андрія юродивого, який побачив у церкві Богородицю, що своїм омофором-покровом покриває людей. Богородиця в оточенні ангелів та святих апостолів і пророків зображена у верхньому регістрі ікони, а в нижньому є різні групи людей (єпископи, монахи, цар, Андрій юродивий і його учень Епіфаній та інші) з центральною фігурою Романа Сладкопівця, який тримає у руці розгорнутий сувій з написаним текстом кондака свята Покрови.
Нижній (первісний) шар живопису, який потроху розкриває музейна реставраторка п. Галина Федчишин, представляє такий самий іконографічний сюжет «Покрови Богородиці», що й на пізнішому зображенні. Розкриті партії живопису показують, що у нижньому ярусі ікони є зображення єпископа (про що свідчить одяг постаті) і відповідно має бути традиційна для цього сюжету група людей.
Вище можна побачити розкриті фрагменти стіни (зображення будівлі церкви, де відбувалося об`явлення Богородиці), над якою на голубому тлі з обох боків зображені групи апостолів, що прославляють Матір Божу.
Центральну частину верхнього ярусу ікони займає зображення Богородиці, про що свідчить розкритий напис (МР), і на сьогодні розкритий сам краєчок німбу і правого плеча Марії. З цього, ще мінімально розкритого фрагмента можна припустити, що постать Богородиці є меншого розміру, аніж інші особи на іконі – це й було характерним для ікон «Покрови». По два боки від Богородиці зображені ангели (відкритий від пізнішого перемалювання лише один), які тримають над нею білий омофор-покров. Зі ще одного маленького відкритого фрагмента можна припустити, що й сама Богородиця тримає покров у своїх руках.
Таке поєднання давнішого (покров у руках тримають ангели) і пізнішого (покров тримає Мати Божа в руках) типів іконографії в одній іконі зустрічається у іконах «Покрови» риботицьких іконописців.
Розкриті фрагменти первісного живопису чітко вказують на школу, в якій писалася ця ікона. Тут видно характерну для риботицьких майстрів манеру письма: чітка контурна лінія коричневого або чорного кольору, дуже світлі відкриті лики з яскравими червоними губами. Також присутня характерна для цього осередку колірна палітра з використанням білого, червоного, оливкового, сірого, сіро-голубого і охрового кольорів.
Довкола голів апостолів німби були покриті сріблом, яке, як зауважує реставраторка, було покладено дуже тоненьким шаром, а тому майже не збереглося. Кольорова гама ікони «Покрову Богородиці» назагал є дуже гармонійна, що було притаманно іконописним творам риботицького осередку.
Ікону «Покрови Пресвятої Богородиці» зі с. Підгайчики по переду чекає ще довгий шлях реставрації з метою розкриття і фіксації первісного живопису, який є значно довершеніший і вагоміший для дослідження сакрального мистецтва, аніж пізніше перемалювання. Завдяки кропіткій праці нашої музейної реставраторки п. Галі ікона «Покрови Богородиці», написана риботицькими майстрами, отримає «нове життя» і буде хорошим зразком музейної колекції пам`яток відомого іконописного осередку.
Підготувала наукова співробітниця Музею Уляна Франків