Анастасія Кривенко

День святого Миколая – одне з найулюбленіших свят для українських дітей. З нетерпінням вони очікують цього дня, пишуть листи до святого Миколая, де згадують про свої добрі й не тільки вчинки, а зранку 6 грудня шукають під подушкою омріяний подарунок, який, вірять, вночі приніс святий Миколай. Неслухняні діти можуть знайти замість подарунку різочку як привід задуматися над своєю поведінкою та виправитися до наступного року. Традиція обдаровувати дітей потрапила в Україну не так давно. Та для наших предків образ Святого віддавна відігравав не аби яке значення, і, як твердять дослідники, в українців існував культ Святого Миколая Чудотворця.

Згідно з історичними переказами, Миколай – це єписком, який жив у ІІІ-IV столітті в м. Мира (сучасна Туреччина). Ще за життя він прославився своєю щедрістю, аскетизмом, допомогою нужденним. Легенди розповідають, як він уберіг трьох сестер, підкинувши їм мішечки з золотом. Таким чином вони отримали придане і могли вийти заміж. Згідно з іншими легендами, він зцілював поранених, навіть воскрешав дітей.

У віруваннях українців Святий Миколай був покровителем паломників, подорожніх, рибалок, диких звірів (зокрема вовків), свійських тварин, врожаю та шлюбу. Святий Миколай здавна вважався неодмінним помічником та покровителем моряків і навіть пивоварів. Моряки часто брали із собою у плавання ікону св. Миколая, яку в разі небезпеки виносили на палубу і просили порятунку від бурі. Не викликає подиву приповідка, яку Іван Франко занотував в Галичині: «Святий Миколай Богом буде, як Бог умре».

Попри таку багатофункційність образу святого, св. Миколай, в першу чергу, вважається найбільшим опікуном всіх дітей, оборонцем усіх сиріт та вдів. Ймовірно, до Західної України традиція дарувати подарунки на день святого Миколая прийшла десь у середині ХІХ століття з країн Західної Європи й утвердилася спершу в містах, а згодом в селах.

У пресі 1920–1940-х років з Галичини, Лемківщини, Закарпаття можна знайти чимало згадок про «Миколаївські вечори» як найголовніше дитяче свято різдвяного циклу. До цього дня в навчальних закладах ставили ялинку, влаштовували спектаклі й проводили благодійні аукціони. У селах Львівської області цього дня в приміщеннях місцевої «Просвіти» для найменших щорічно ставили вистави. У них брали участь ряджені персонажі, а саме св. Миколай та чорт. Слухняних дітей св. Миколай завжди пригощав обрядовим печивом – «миколайчиками», які пекли заздалегідь спеціально для цього свята.

Натомість та частина України, яка була під Російською імперією, у містах ставила ялинку й обмінюється подарунками на Різдво. Миколай як дарувальник приходить сюди вже значно пізніше. Хоча звичаї вручати сувеніри на Миколая існувала й тут. Наприклад, На Поліссі, Полтавщині й Слобожанщині на Миколая обмінювалися медовими пряниками. На Київщині давали дітям бублики, на Черкащині могли дарувати хустку. У деяких регіонах приємний сюрприз не клали під подушку, а просто казали, що Миколайчик передав.

Традицію обдаровування діток, сиріт та нужденних у день св. Миколая в радянську добу намагались викорінити. Комуністичні функціонери проводили політику замінити образ Миколая на вигадані в ХІХ і ХХ столітті персонажі Діда Мороза та Снігуроньки, звичаї дарувати подарунки змістили на Новий Рік, а місцем дарування стала ялинка.

Попри намагання радянської влади знищити національні свята, стерти культурну відмінність, поборони релігійність українців, в багатьох місцевостях України звичаї продовжувала жити. Українці потайки обдаровували знедолених, вдів та дітей. Пошуки дарів від святого Миколая під подушкою відновилися уже з розпадом Союзу. Українці вважають, що «Святий Миколай – то найскорший помічник в біді». Він допомагає тим, кому загрожує небезпека. Він Чудотворець, адже заради порятунку людей творить чудеса.

З переходом на новоюліанський календар з 2023 року свято Миколая співпадає з Днем Збройних Сил України. Нехай він захистить всіх тих, хто захищає Україну, а віра в чудо і добро допоможе вибороти Перемогу.

Використана література:

1. Анцибор Д. Під подушку чи під ялинку? Антропологічне дослідження свят. Лабораторя «Київ», 2023. С. 117 – 147.
2. Коломийчук О. Синкретизм збірного образу великого християнського святого: до проблеми народного культу святого Миколая на Бойківщині. Народна творчість та етнологія. 2016. № 4. С. 72-79.
3. Музиченко Я. Звідки прийшов Святий Миколай https://localhistory.org.ua/texts/statti/zvidki-priishov-sviatii-mikolai/