Науковий співробітник
науково-фондового відділу
Лев Левкун

Холодна зброя у всі часи й у багатьох народів світу та Європи завжди була невід’ємною складовою побуту. Ще з часів кам’яної доби, коли первісні люди робили з каменю та кістки перші знаряддя праці, з’явилася і зброя, що слугувала як захист від хижих звірів або, навпаки, як засіб для полювання. Перші сокири були зроблені з каменю методом обтесування каменю та дерев’яного руків’я і виконували функцію не тільки для нападу чи захисту, а також як елемент певного релігійного обряду. Давні сокири не всі використовувалися для полювання — верхню частину, власне сокиру, майстри вирізьблювали з обох боків, прикрашаючи її різьбленими малюнками. Зазвичай це були квіткові мотиви, що збереглися як давня традиція й дотепер. Такий мистецький підхід був не випадковим — він ототожнювався з віруванням давніх людей, з вірою у вищі сили, які, на їхню думку, були втілені у вигляді квітки, дерева або сонця. Така віра має назву анімізм — одухотворення навколишніх предметів та явищ природи. 

У наш час сокира є невід’ємним атрибутом праці. У карпатському регіоні таке явище, як сокира, було широко поширене серед етнографічних груп українців — бойків, гуцулів, лемків, буковинців та інших етнічних груп регіону. Стосовно сокири, то серед перелічених етнографічних груп карпатського регіону України саме у гуцулів — топірець або бартка — є дуже шанованим знаряддям, оберегом та зброєю. Перш за все, топірець є саме зброєю. Ще з кінця XVIII століття бартка слугувала зброєю, яка захищала від різних сутичок між общинами чи в народних повстаннях, а також від хижих звірів. У фільмі «Тіні забутих предків» режисера Сергія Параджанова за мотивами однойменного оповідання Михайла Коцюбинського в одній зі сцен показано, як герої фільму використовують бартку як знаряддя для вирішення конфлікту, що згодом завершується для одного з них трагічно. Неможливо не оминути народного героя Гуцульщини — Олексу Довбуша, який також використовував топірець під час сутичок та битв.

У Львівському скансені є невелика колекція барток, як гуцульських, так і бойківських, тому ми представимо для вас по одному зразку з цих регіонів — найоригінальніші за своїм оздобленням та технікою виконання.

На першому зображенні представлений топірець, виконаний у техніці мосяжництва. Мосяжництво — це художнє лиття з латуні або бляхи. Представлена бартка виготовлена з прямої плоскої палки, на яку зверху насаджений литий з бронзи профільований і прикрашений карбуванням та інкрустацією топірець. Верхня частина держаку палиці окута “мосяжною” (бронзовою) бляхою. Її поверхня карбована ромбиками, пелюстками. Час виготовлення — поч. ХХ ст. Автор невідомий.

Співробітниками скансену бартку було придбано у Львові, але, провівши атрибуцію, можна сказати, що топірець має гуцульське коріння та ймовірно походить з Косівщини. Такого типу топірці були і навіть дотепер є дуже популярними. З другої половини ХІХ століття їх використовують суто як атрибут обряду. Найчастіше такі бартки використовують у весільних обрядах, де батько нареченого передає йому топірець, щоб той мужньо оберігав свою сім’ю. Також топірець використовують у танцях, зокрема у відомому «Аркані».  

Другий експонат з першого погляду виглядає як звичайна палиця, але насправді — це цікавий мистецький виріб. Майстер, який різьбив цю палицю, за нашими припущеннями, виконував її на замовлення якоїсь поважної особи — це навіть вирізьблено на самому виробі. Сама палиця складається з конічно звуженого донизу дерев’яного стержня й ручки у формі топірця. Ближче до ручки, на стержні, з одного боку вирізьблено “1925”, а з другого — букви “Г. Л.” Один кінець ручки вирізьблений у формі голови лева, а другий має форму леза сокири, на одній стороні якого в обрамленні трикутника вирізьблена фігура лева. Дивлячись на такий виріб, можна простежити, що майстер, який різьбив цю палицю, виконував її на замовлення якоїсь поважної особи, про що свідчать різьблені ініціали. Сама палиця-топірець походить з міста Болехів Івано-Франківської області — за етнографічним районуванням це територія Бойківщини.

Оглянувши обидва експонати, можемо зробити висновок: топірець був не лише зброєю, а й став символом незламності та твердості духу гуцулів і бойків, а також увійшов у повсякденне життя людей.