Максим Мазурака
науковий співробітник відділу етнографії

У Карпатах майстрів будівельників у давнину дуже поважали, бо їхня робота була складною й вимагала великої майстерності. Проте люди ставилися до них не тільки з повагою, а й з острахом. Будівельника вважали «непростою» людиною — тим, хто нібито має зв’язок із надприродними силами і знає таємні речі. Такі уявлення походять із давніх часів, коли хати будували за звичаями, що мали символічний і магічний зміст.

З початком перших робіт майстер мусив виконувати певні ритуальні дії. Однією з таких дій було «зав’язування вуглів» — яке вважалося моментом, коли майстер ніби торкається межі котра, може впливати на долю родини яка буде проживати в майбутній хаті. Люди вірили, що саме в цю мить він може накликати на себе небезпеку або потривожити потойбічні чи демонічні сили. Щоб уберегтися, майстер повинен був «знати від себе», тобто мати особливі знання й магічні вміння. Якщо він цього не мав, то, за повір’ям, такий майстер був не годящим. У Карпатах до сьогодні збереглося багато переказів про таких «знаючих» майстрів. Наприклад, розповідали, що тяжко хворому майстру не можна подавати руку, бо він може «передати зло» іншій людині. Або ж на Бойківщині майстер міг зробити «зарубку» на смерть. Тобто, будівничий міг вдарити сокирою чи по якій балці чи частині зрубу і «зарубати» наприклад, на смерть когось з родини, яка буде мешкати в майбутній хаті. Також при закладинах хати на Гуцульщині, майстер при зав’язуванні підвалин міг взяти першу тріску, яка відлетіла, під час того як він тесав. Тоді майстер будівельник зберігав її в себе, в більшості до моменту розрахунку з ним. Якщо господарі розраховувались вчасно і згідно попередніх домовленостей, то майстер тріску повертав, якщо ж майстра обдурили, не добре з ним повелися, не вчасно розрахувались, або ж дали замало грошей, то будівельник міг закинути цю тріску в вир на воді-крутіж і промовити 9 разів «Отче наш». Тоді за уявленнями українців в цій хаті буде так «крутити» як в тому крутіжі.

Майстрам також приписували чарівні здібності в побутових ситуаціях. Є розповідь з Волині, як майстер на весіллі нібито «приморозив» до печі п’яного бешкетника, щоб той не заважав гостям. Часом самі майстри користувалися цими віруваннями — жартували або отримували з них користь: на Гуцульщині казали, наприклад, що перед будівництвом треба різати свиню, аби їх добре нагодували. У народних історіях часто згадували й змагання між майстрами — хто сильніший у своїх уміннях. На Бойківщині розповідали, що один майстер міг навіть зупинити чужих коней на дорозі, щоб показати свою перевагу. Такі оповіді з Карпат та Волині допомагають зрозуміти давні народні вірування, будівельні звичаї та уявлення про надприродні сили, які зберігалися серед людей довгий час.