Споруда зі с. Соколів Чортківського р-ну Тернопільської обл. зведена в 1773 році. Будівля має дещо ускладнені зовнішні і внутрішні простори. Середній зруб широкий і вищий, ніж бабинець і вівтар. Традиційне планування храму: вівтар-нава-бабинець позначилося і на розчленуванні двосхилого даху, середня частина якого піднята вище, ніж перекриття над бабинцем і вівтарем. На гребені центральної частини церкви невисока вежа з хрестом ковальської роботи.

Церква збудована з дубових брусів, оброблених сокирою. Покриття – гонта. Ним закрита і частина стін між піддашшям і дахом.

Навколо церкви на висоті 1,5 м від землі є піддашшя, влаштоване на кронштейнах, які захищають відкриту нижню частину зрубу від опадів.

Поділля – історико-етнографічна область України, що займає землі літописного Пониззя – межиріччя Південного Бугу і Дністра. Назва вперше згадується у литовському літописі 1362 року. Територія в межах теперішньої Тернопільської області зветься Західним Поділлям.

Сектор «Поділля» у Музеї якраз і представлений церквою з с. Соколів Бучацького району Тернопільської області.