Ця виставка народилася майже випадково: цьогорічний Міжнародний день музеїв збігся у часі з Днем вишиванки. Нам здається, це чудова нагода показати те, що зазвичай, залишається за лаштунками: кропітку працю фондовиків.

Час відносить від нас свідчення минулого, спогади стираються, а від артефактів залишаються клаптики та фрагменти. Тож робота музейника-дослідника сьогодні все частіше схожа на детектив. 

В традиції українського народу не було звичаю передавати вишиті сорочки у спадок. Сорочка вважалась чимось дуже особистим, майже інтимним. Після смерті людини, її ховали у весільній сорочці, а інші – спалювали або дерли на шмаття. 

Клаптями витирали стіл на кухні, кидали як шмату під ноги. Один такий шматок працівники музею витягнули з печі: подертою сорочкою заткнули каглу (заслінку на димоході).

Музейну колекцію зразків вишивки, укладену з дивом вцілілих взірців клаптиків вишивки, започаткував у 70-ті роки Марко Юліанович Мандюк. Надихнувшись прикладом Музею етнографії, він заоохотив працівників фондів залучати до колекції навіть найменші фрагменти вишивки. Нині зібрання налічує 74 монтовані аркуші та майже сотню поокремих взірців.

Їх зібрали під час експедицій, приносили відвідувачі музею. 

Кожен шматочок проходить водне очищення, далі його пришивають до клаптика цупкішого паперу, а вже закріплені взірці монтують на картон: щоб клей не перейшов на вишивку. Після оформлення у паспорту, взірці набувають експозиційного вигляду.

Часто ми не можемо знати точного походження, а щодо часу виготовлення науковці роблять хіба аргументовані припущення, ґрунтуючись на використаних у роботі техніках та типах матеріалів.

Проте навіть пошматовані, ці взірці вишивки можуть чимало розповісти дослідникам та надихнути сучасників: це, іноді, єдине свідчення малозбережного орнаменту, цікавої техніки вишиття чи нетипового поєднання кольорів.

***

До днів гуцульської культури у Музеї окремо експонуємо чоловічісорочки, тут ви можете побачити взірці одягу повоєнного часу, досі маловідомі.

Сорочки ріні за кроєм, колористикою та тематикою вишивки, та належать до різних часових проміжків.

Цікаві сорочки з Верховинського району, пізнього походження, з вишитими під пазухою мотивами пташок та звірів, ініціалами та датою, яка вказувала або на рік вишивки, або на рік народження (якщо сорочку для сина вишивала мама).

Приміром, на сорочці бачимо вишиту дату «30-1933 рік». Тобто її син народжений 1933, і на час вишивання мав 30 років. Веселі пташки наче щебечуть йому добру долю. 

Значно рідше сорочку нареченому вишивала майбутня дружина, тоді дата – день їхнього весілля.  

Цікаві сорочки і з огляду крою – на їхньому прикладі бачимо, як мода знайшла своє відображення у народному вбранні. 

У 40-50ті роки, з поширенням вітрівок, на вишитих сорочках теж з’являється новий тип застібки – «блискавка». Характерною ознакою сорочок 50-60х років є гострий виложистий комірчик.