Сьогодні 153 річниця народження Блаженного Католицької Церкви, церковного діяча і архімандрита монахів Студійського уставу Климентія Шептицького.

Наш Музей носить його ім’я від 1 грудня 2016 року. Розповідаємо про роль Блаженного о. Климентія у історії Львівського скансену.

У 1927 році митрополит Андрей Шептицький викупив землі на Знесінні і заснував тут Свято-Іванівську лавру. Новозаснований монастир потребував каплиці-церковці для своїх духовних потреб. Тогочасний ігумен Лаври, о. Климентій Шептицький, брат митрополита Андрея, відмовився від ідеї побудови нового храму. Рішення було прийнято на користь перенесення до Знесіння якоїсь давньої церкви. За порадою відомого українського мистецтвознавця Михайла Драгана вибір о. Климентія упав на церкву зі с. Кривка на Турківщині.

Церква св. Миколая понад півтора століття була духовним домом для мешканців с. Кривка. На початку ХХ століття маленька церковця уже не могла вмістити усіх прихожан, тож громада вирішила збудувати нову, просторішу, а стару – розібрати. Місцевий парох, Маркелій Куновський, бажаючи зберегти пам’ятку, звернувся до мистецтвознавця Михайла Драгана за порадою і допомогою.

У 1930 році коштом Митрополита Андрея Шептицького, стараннями директора Національного музею у Львові Іларіона Свєнціцького та мистецтвознавця Михайла Драгана церкву св. Миколая перевезли до Львова на територію Свято-Іванівської Лаври. Керував процесом перевезення, перебудови і реставрації Михайло Драган.

Посвячення церкви зі с. Кривки 7 липня 1931 року справді стало непересічною подією для українського Львова. Тут був присутнім особисто митрополит Шептицький. Церква була присвячена Софії – Святій Премудрості Божій. За словами Митрополита – щоб підкреслити традицію, що сягала давніх княжих часів. Так стара бойківська церква стала головним храмом та найпершим експонатом музею просто неба.

Цитуємо статтю Михайла Драгана від 10 листопада 1930 року, яка була опублікована в газеті «Новий час»: «Український Львів збагатився новою дорогоцінною культурною пам’яткою, яка проречисто буде свідчити про високу культуру нашого народа і вчити нас буде любови до наших культурних памяток так тяжко до тепер занедбаних. Монастиреві Студитів, а передовсім о. ігуменові Климентію Шептицькому, що не жалував ні труду, ні коштів на довершення такого великого діла, належиться повне признання нашого громадянства».

Завершимо цитатою з писемної спадщини о. Климентія, яка є важливою не лише для монахів, але й для світських осіб: «Ми є образом, «іконою Божою» настільки, наскільки і в нашім серці живе Любов».

Детальніше про о. Климентія Шептицького можна прочитати тут:
біографія – https://cutt.ly/GMIqi0V
дитячі роки – https://cutt.ly/XMIqa5m