Чистим, Страсним, або Білим  українці називають четвер перед святом Великодня. Цей день вважався основним у передсвяткових приготуваннях людей і господарства. Як стверджують науковці, народні вірування про чистоту та звичаї прибирати цього дня сягають ще давньослов’янських часів і пов’язані з початком нового річного циклу (раніше починався у березні).

В українських сім’ях існував звичай очищення людини від хвороб та всякої нечисті, який здійснювали цього дня ще до сходу сонця. Зокрема, на Східному Поліссі побутував звичай купатись, мити голову, поки “ворон своїх воронят не покупає”. Особливо цілющою вважалася саме проточна вода, тому мешканці Карпат в цей день обирали для купання розточчя трьох потоків. Після купелі селяни переодягались в чистий одяг. У випадках, коли купалися вдома, після миття воду виливали на роздоріжжі.

Цього дня на світанку господиня здійснювала ритуальне обмітання всередині хати, а також навколо неї, окреслюючи коло “за сонцем” з тією ж метою – захисту від нечисті (іноді йшлося про мишей чи гадюк). Ще наприкінці XIX ст. на Волині під час обмітання жінка була нагою, що мало посилити ефективність магічних дій. Опісля селяни прибирали житлові та господарські споруди. Саме в цей день в багатьох місцевостях була поширеною практика побілки житла. Всі фізичні роботи вважали за потрібне завершити до полудня.

У поліщуків на Чернігівщині був поширений обряд “говіння діжі”, в якій опісля замішувалась паска. Діжу спочатку вимивали, потім підперізували вишитим рушником чи стрічкою і впродовж дня виставляли на “почесному місці” – серед хати на столі, або зовні на порозі.

Важливе місце в обрядовості Чистого четверга займав страсний вогонь. Традиційно ввечері цього дня в церквах читали “Страсті Христові”  і 12 Євангелій. По дорозі з церкви додому несли запалені свічки. Важливо було зберегти від вітру вогник свічки, інакше, мовляв, слід чекати біди. Задля цього використовували скляні ліхтарики, паперові заслонки тощо. Вдома зі свічкою-оберегом обходили навколо хати та господарських споруд, над дверима випалювали кіптявою або малювали воском хрестики для захисту від нечистої сили. Страсну свічку також запалювали вдома й в інші дні, наприклад, для полегшення агонії вмираючої людини, для захисту від громовиці чи бурі.

В уявленнях українців Страсний четвер тісно пов’язаний з вшануванням померлих предків. За народними повір’ями, саме в цей день вони спускаються на землю до своїх домівок і навіть відправляють богослужіння в церкві. Саме тому волиняни, поліщуки, наддніпрянці готували пісну поминальну вечерю (в деяких місцевостях з рибними стравами). Після неї люди тримали строгий піст. Дехто  не споживав їжі аж до великоднього сніданку (в цьому прослідковується єднання і солідарність з предками).

Окрім звичаїв, що поширені в більшості українських етнографічних регіонів, варто відзначити й кілька цікавих локальних прикладів. На Волині і Поділлі в Чистий четвер традиційно “чистили” (кастрували) свійських тварин. Фрагментарно серед волинян поширені уявлення про те, що висаджена в цей день городина буде чистою і врожайною.

Отже, з Чистим четвергом пов’язані обрядові звичаї, які допомагали українцям належно зустріти Великдень. Цей день вважався часом для духовного і тілесного очищення та підготовки до великодніх обрядів. Найпоширенішими народними традиціями на Чистий четвер досі є купання і очищення тіла, підмітання та побілка житла, випікання паски.

підготував: науковий співробітник сектору архітектури, відділ етнографії

 Босак Василь.

Список використаної літератури:

1. Галайчук В., Ципишев С. Традиційні календарно-побутові звичаї та обряди Східного Полісся. Народознавчі зошити. 2019. № 5 (149). С. 1305–1330.
2. Кілар А. Поминальні мотиви в календарній обрядовості українців Покуття. Народознавчі зошити. 2017. № 1 (133). С. 233–245.
3. Пуківський Ю. Великий піст у традиційному календарі українців історико-етнографічної Волині. Народознавчі зошити. 2003. № 2 (104). С. 317–328.