Текст підготувала: Марта Цимбровська
Старша наукова співробітниця відділу етнографії
Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького

УДК 069.23:39:728.94 (477.85)

Стаття присвячена процесу пошуку, відбору та перевезення комори з с. Плоска, яка має увійти в музейну експозицію як частина ґражди в секторі «Гуцульщина». Знищення під час пожежі 2022 року ґражди зі с. Криворівня підштовхнуло Музей до перевезення комори та хати з буковинської Гуцульщини. Це був довгий процес який розпочався на підставі попередніх етнографічних експедицій, включав фахове обговорення та відбір об’єктів для музеєфікації на наукових радах музею, обстеження, розбірку і транспортування споруди. Окрім того цікавою є також етнографічна історія самого об’єкту комори, розкрита під час демонтажу споруди. Споруда стояла пусткою і не було відомостей про її власників, але деякі факти вдалося відтворити на підставі документів захованих в будівлі.

Фрагменти:

“Комора знаходилась в мальовничій місцевості на горі, в оточенні ялиць-гігантів. Географічні координати місця, де стояла комора в с. Плоска Вижницького р-ну, Чернівецької обл. – 47°54’13.8″N 25°06’28.7″E. Перші два дні робота полягала на натурному обстеженні, обмірах та маркуванні елементів. З третього дня почали демонтаж конструкцій даху. Будівля комори квадратна в плані 6,4х6,6м і висотою 6,4м (рис.3,4). Складається з двох однакових приміщень 2,78х4,08м та 2,75х4,08м та критої галерейки шириною 1,75м (рис.5,6). Комора лежить на масивних підвалинах 23÷25 х 35÷45см. Підвалини на кутах оперті на підмурівку з коленого каменю. В замках підвалини під час розбірки зафіксовані зарубки в формі хреста (рис.7). В зарубках під трикутними трісками нічого знайдено. Традиційно в житлових будівлях тут могла знаходитись «будівельна жертва»: монети (цілі або розколені), зерно, біла шерсть овець, зілля.”

“Подальші відомості стосуються його сина Олекси, який успадкував даний осідок. З військового квитка відомо, що Олекса Чопа (в різних документах рум. Alexa, Alexei, Alexandr Ciopa) народжений 1905 року 14 березня, ріст 168 см, син Стефана та Марії (рис.10). Взятий на військовий облік в 1927 році. 1 травня 1939 року був мобілізований в ранзі солдата. З військових документів відомо, що Александр Чопа в часі другої світової воював на боці Румунії, до складу якої в той час входило с. Плоска (Радинський повіт, рум. Radauti). Крім військових повісток є також припис від 8 квітня 1943 року для Олекси Чопи та його односельчанина Ніколая Логоша на передислокацію поїздом з місця служби в повіті Римник-Серат, станція Гуджешть (південно-східна частина Румунії) до станції Селятин. Подальші відомості після 1943 року відсутні. За свідченнями сусідів, Олекса Чопа був одружений з жінкою на ім’я Євдокія, помер орієнтовно в 1982 році. Його донька Софія живе в м. Чоп.”

“Поповнення музейної колекції, особливо, що стосується перевезення об’єктів народного будівництва – це довготривалий і методично складний процес. Як і кожна наукова робота він базується на попередніх дослідженнях, пошуку, аналізі і обґрунтованості рішень. Цінні автентичні споруди зникають щодня, а шанс на музеєфікацію з’являється один на кілька років. Комора зі с. Плоскої – цінний музейний набуток, той випадок де «везіння» – це результат кропіткої праці багатьох фахівців. Сподіваємось, що гуцульська ґражда, а з нею і кліть-комора, вже найближчим часом буде відтворена і відкриє свої двері відвідувачам Музею.”

Стаття була представлена на V Міжнародній науково-практичній конференції “СКАНСЕНИ: РЕТРОСПЕКТИВА ТА ВІЗІЯ”, що відбулася у Львівському скансені 18 жовтня 2024 року. Повний текст статті буде опублікований у науковому збірнику конференції, який представимо вже незабаром.