СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ КАЗИМИРА ШЕПТИЦЬКОГО

Казимир Шептицький здобув блискучу юридичну освіту. Його навчання в університетах Кракова, Мюнхена, Парижа та Відня увінчалося здобуттям у 1892 р. наукового ступеня «доктора обох прав» (світського та канонічного). Високий рівень освіти та статус в суспільстві, відкривали перед молодим графом Казимиром широкі можливості для успішної кар’єри.

У 1900 р. Казимир Шептицький був обраний послом до Віденського парламенту і кандидатом до Державної Ради, повноправним членом якої став після виборів у 1901 р. У лютому 1901 р. відбулися остаточні вибори послів до комісії, на яких Казимира було обрано до соціально-політичної комісії.

Юридична освіта, набуті фахові знання у лісничій справі та досвід економічного управління сімейними маєтками у великій мірі вплинули і на соціально-політичну діяльність Казимира Шептицького. Він вніс вагомий вклад у соціальну політику уряду. Будучи разом зі своїм батьком Яном Кантієм Шептицьким ініціатором заснування ще у ІІ пол. 90-х років Страхового пенсійного товариства, Казимир дуже добре розумів потреби працівників приватних установ: їх соціальний захист у разі втрати працездатності та старечого віку. Тому у своєму виступі 15 травня 1902 р. він висвітлив проблему соціального забезпечення приватних (недержавних) урядовців, розробив проект обов’язкового страхування усіх громадян. Користуючись статусом посла, Казимир Шептицький виступив на засіданні Державної ради із запитом пенсійного забезпечення працівників приватних закладів, що відповідало вимогам часу, оскільки тисячі малозабезпечених сімей чекали її позитивного розв’язання. Соціальні ідеї Казимира набули широкого резонансу й отримали загальну підтримку суспільства й схвалення уряду.

Окрім цього Казимир Шептицький брав активну участь у розгляді урядового законопроекту про рільничі профспілкові організації. Виступаючи з доповіддю під час розгляду законопроекту, він виразив позицію всього польського Кола у парламенті. Його виступ був позитивно сприйнятий політиками, про що писала польська, німецька і навіть чеська преса. У додатку до Gazety Narodowej було зазначено: «Твереза, спокійна, стисло-предметна його мова, яка свідчить про глибоке вникнення у предмет дискусії, справила дуже добре враження  й відразу поставило молодого промовця в один ряд із поважними парламентарями».  Також про успіх Казимира написав депутат В. Козловський у листі до Яна Шептицького: «Казьо виголосив промову про землеробські спілки, яка була прийнята усією Палатою з оплесками. Від усього серця вітаю з успіхом Казя, який є гордістю та радістю Кола».

Казимир Шептицький свої погляди щодо розвитку земельного господарства висвітлив у публікаціях «Про челядь і прислугу в господарствах земельних» і «Сільські впорядкування», які за змістом стали певними довідниками та порадниками для власників земельних посілостей.

Ще одним надзвичайно важливим пунктом у політичній діяльності К. Шептицького була господарська сфера. Казимир Шептицький відіграв надзвичайно важливу роль у розвитку і реформуванні лісництва. Посідаючи фахові знання у лісничій справі, у 1901 р. Казимира було прийнято в члени Галицького лісового товариства, яке займалося охороною пам`яток природи, розвитком лісничої науки та покращенням стану лісового господарства.  Казимир Шептицький користувався у товаристві заслуженим авторитетом як досвідчений науковий фахівець, який згодом очолив назване товариство.

Відповідно, добре орієнтуючись в проблемах лісового господарства Галичини, недосконалому законодавстві щодо нього та безініціативності уряду у вирішенні пов`язаних з цим питань, Казимир  Шептицький висунув у Державній Раді депутатську пропозицію розглянути та удосконалити проект закону про ліси, що був поданий сеймові в 1899 р. За сприянням К. Шептицького, як співавтора та редактора, закон було ухвалено 15 червня 1904 р. під назвою «Загальний австрійський закон про ліси», що набув статусу обов’язкового на усій території Австро-Угорщини.

Казимир Шептицький, глибоко досліджуючи проблематику лісового господарства, в липні 1905 р. опублікував у Львові результати своєї праці під назвою «Опінія цісарсько-королівського Галицького господарського товариства у справі закону про ліси, запропонована Крайовому відділові й опрацьована Казимиром графом Шептицьким». У цьому документі Казимир проаналізував лісове законодавство Австро-Угорської імперії, розглянув наявні подані законопроекти та висловив свої пропозиції щодо покращення стану лісництва.

У своїй соціально-політичній діяльності Казимир Шептицький подавав до розгляду парламенту питання, які потребували нагального розгляду, захищаючи тим самим інтереси місцевих господарств. Він брав активну участь у формуванні річного бюджету, працював над прийняттям митних тарифів та укладав вигідні торгівельні договори. Окрім вирішення економічних питань у Галичині, відзначився навіть під час розгляду польською фракцією у парламенті освітнього бюджету.

Результати соціально-політичної діяльності К. Шептицького були представлені у його письмовому звіті, яким він особисто прозвітувався перед своїми виборцями у 1906 р. в Перемишлі. На завершення каденції своєї парламентської діяльності Казимир видав у Львові в друкарні Е. Вішара «Посольський звіт», яким продемонстрував прозорість веденої ним політики у парламенті. Таким чином, кожен виборець особисто мав можливість проаналізувати політичну діяльність Казимира Шептицького.

Політична кар’єра Казимира Шептицького була блискучою, проте тривала недовго. Після розпуску у 1907 р. австрійського парламенту Казимир вирішив залишити політичну діяльність і присвятити своє життя цілком іншим справам. Вже у цілком зрілому віці, посідаючи великий життєвий досвід і глибокі знання, Казимир Шептицький змінює багатство і славу світського життя на убогість і тишу чернечої келії, ставлячи себе повністю «до диспозиції Господа».

Підготувала Уляна Франків, наукова співробітниця Музею.

Матеріал підготовлено на основі книжок: д-р І. Матковський «Блаженний священномученик Климентій Шептицький. Біографія» та В. Чонописька «Релігійна та громадська діяльність блаженного преподобномученика Климентія (Шептицького) (1865-1951 рр.)».