ЦЕРКВА, З ЯКОЇ ВСЕ ПОЧАЛОСЯ

 до 150-ліття від дня народження о. Климентія Шептицького

Празник Різдва Івана Хрестителя, який святкуємо 7 липня, є датою освячення церкви Святої Премудрості Божої, яка стала «наріжним каменем» для започаткування Музею народної архітектури і побуту у Львові ім. Климентія Шептицького. Ця дерев`яна бойківська святиня була першим об`єктом львівського скансену, довкола якої у 1966 р. почалася розбудова музейної експозиції. Тому до 150-річчя від дня народження о. Климентія Шептицького та у празник св. Івана Хрестителя хочемо вам розповісти про церкву «з якої все й почалося».

«Перлина бойківської архітектури у Львові» – так ще на початку ХХ ст. (а саме 1930 р.)  було названо у пресі дерев`яну церкву з с. Кривка, перевезену з Турківського повіту на узгір`я Знесіння. Архітектура дерев`яної бойківської святині справила на місцеве населення таке сильне враження, що, як згадують сучасники, весь Львів ходив, щоби біля неї сфотографуватися. Історію перевезення та значення цієї церкви для львівської громади висвітлювала тогочасна преса, зокрема газета «Діло».

Церква святого Миколая була збудована у 1763 (? 1761) році як парафіяльна церква для громади с. Кривка Турківського повіту. Але у 1920-их роках, з огляду на значне збільшення кількості мешканців села, громада с. Кривка вирішила на місці старої святині збудувати нову і більшу, а стару церкву розібрати.  Ситуацію щодо подальшої долі старенької бойківської церкви вирішив місцевий парох о. Маркелій Куновський, звернувшись по допомогу до відомого мистецтвознавця Михайла Драгана, який у свою чергу просив митр. Андрея Шептицького порятувати давню пам`ятку бойківської сакральної архітектури, викупивши її у місцевої громади.

У липні 1930 р. за сприяння митр. Андрея та ігумена студитів о. Климентія Шептицького, під керівництвом М. Драгана, церкву з с. Кривка було перевезено до Свято-Іванівської Лаври на Знесінні у Львові. Дерев`яна бойківська церква стала монастирським храмом для ченців студитів, до якого також приходило багато людей з довколишніх місцевостей.

Через рік 7 липня 1931 р. відбулося посвячення перенесеної до Львова бойківської церкви, яке здійснював митр. Андрей Шептицький. Про урочистість цієї події писала газета «Діло»: «Львів, 7 липня 1931. Торжественне посвячення церкви оо. Студитів, перенесеної […] з с. Кривки, пов. Турка, на узгір`я Знесіння відбулося нині, у вівторок 7. ц. м. при численній участи духовенства й українського громадянства Львова та його передмість. На посвяченні явився особисто Ексц. митр. Шептицький, Преосв. о. д-р Бучко, кількох членів львівської капітули, ченці-Студити з Унева, а також процесія з церкви св. Петра і Павла на Личакові під проводом свого пароха. Чину посвячення довершив Ексц. митр. Шептицький в год. 9. рано, після чого в год. 10. розпочалася архієрейська Служба Божа, що її відправив Преосв. єп. д-р Іван Бучко в асисті о. прелатів Куницького й Пясецького. Співав хор братчиків  Студитського чину з Унева …

Ексц. Шептицький виголосив надворі проповідь до вірних, в якій підніс вагу свята й значіння чину оо. Студитів у нашому церковно-національному житті. Церква Студитів […] посвячена Св. Премудрости Божій для нав`язання й збереження нашої старої традиції ще з княжих часів, коли то перші київські церкви були посвячені Св. Премудрости Божій ( прим. Св. Софія в Київі). Вагу тої традиції підчеркнув Ексц. митрополит дуже сильно у своїй проповіди. Після закінчення свята вірні ще довго товпилися в церкві і біля неї, подивляючи її красу знадвору і старий, прегарно відновлений іконостас усередині, а з тим і великий мистецький хист нашого народу, творця всіх тих цінностей. Святоіванівська Лавра оо. Студитів у Львові, що є власником цієї церкви, збагатилася завдяки о. ігуменови Климентієві Шептицькому високо мистецьким твором, яким можемо сміло гордитися і перед своїми, і перед чужими».

Церква Премудрості Божої у Свято-Іванівській Лаврі стала центром, до якого сходилися люди на богослужіння. У спогадах п. Анна Канич розповідає: «Дуже гарні травневі богослужіння до Матінки Божої і вечірні. Ті наспіви настільки були, знаєте, задушевні, щирі, що люди дуже горнулися до цієї церкви. Люди дуже ходили до цієї церкви».

Проте шовіністично налаштовані поляки хотіли знищити церкву з с. Кривка у монастирі студитів. Була спроба підпалити церкву, але вона виявилася невдалою. Після цього у церкві залишили вибухівку, яка однак не вибухнула у самому храмі, бо один з братів виніс залишений пакунок після богослужіння на двір, де й відбувся вибух. У наслідок вибуху один монах загинув на місці, а інший осліп.

На щастя, спроби знищити унікальну бойківську церкву виявилися невдалими. У тому часі українська інтелігенція Львова почала пропагувати ідею створити на базі давньої бойківської церкви з с. Кривка музей просто неба. Першими з такою пропозицією виступили директор Національного музею у Львові Іларіон Свєнціцький та дослідник сакральної архітектури Михайло Драган. Польська влада, однак, не дала дозволу на організацію такого музею, який би плекав і популяризував українські національні традиції. Та все ж прагнення українців до  створення у Львові музею, де б зберігалися пам`ятки давньої української народної архітектури, не вгасало. Впродовж років були написані чисельні звернення до влади про потребу організувати у Львові на Знесінні довкола кривківської церкви музей просто неба, яка, внаслідок ліквідації у 1946 р. УГКЦ, вже перестала діяти як монастирська церква. У 1961 р. було скеровано від імені львівської громади листа до Хрущова М.С., в якому аргументувалося нагальну потребу створення при Львівському музеї етнографії відділу народного будівництва, завданням якого буде збереження пам`яток народної архітектури, які так швидко зникають. Відділ народного будівництва в подальшому мав перерости у окрему музейну одиницю.

Старання музейних працівників увінчалися успіхом. Так у 1966 р. було створено відділ народного будівництва при Музеї етнографії, який в 1971 р. було реорганізовано у Музей народної архітектури та побуту у Львові (серед львів`ян добре знаний як Шевченківський гай). Відтак давня бойківська церква св. Миколая (тепер Премудрості Божої) з с. Кривка Турківського р-ну стала першим і найціннішим об`єктом в експозиції львівського скансену. Ця бойківська святиня вражає відвідувачів своєю архітектурною довершеністю – представляючи типову бойківську монументальну архітектуру,  внутрішнім оздобленням – містить бароковий іконостас, який складають ікони XVII-XVIII ст., та своєю давньою неординарною історією, яка сягає понад 250 років.

На сьогодні церква з с. Кривка є одночасно пам`яткою монументального будівництва в експозиції Музею народної архітектури і побуту у Львові ім. Климентія Шептицького та діючою церквою у відновленій Свято-Іванівській Лаврі Студійського уставу. Дата 7 липня 1931 р., коли було освячено цю церкву після перевезення її до Свято-Іванівської Лаври на Знесінні, стала ще однією символічною датою заснування у Львові Музею просто неба. Так ця давня пам`ятка сакральної архітектури об’єднала у собі історію і сучасність, культуру і духовність українського народу.

Уляна Франків, наукова співробітниця Музею

Матеріал підготовлено на основі книжки д-р Івана Матковського «Блаженний священномученик Климентій Шептицький. Біографія» та матеріалів наукової конференції з нагоди 150-ліття від дня народження Митрополита Андрея Шептицького «Музей народної архітектури та побуту у Львові – спадщина митрополита Андрея Шептицького».