Сьогодні, 2 серпня, святкують день пророка Іллі. У народній традиції до Іллі зазвичай завершували жнива: “на Іллі новий хліб на столі”. Розповідаємо про один з найцікавіших символів обжинків – обрядовий сніп (бороду, дідух, обжинку)

Закінчення жнив, так звані обжинки чи дожинки, були для українського рільника надзвичайно важливою подією, адже саме від врожаю зернових залежав добробут сім’ї, її забезпечення основною харчовою сировиною на наступний аграрний рік.

З огляду на це логічною є велика кількість обрядових моментів, які супроводжували цю роботу. Одним із найзнаковіших символів обжинків був, а зрештою є й дотепер, обрядовий сніп, званий у різних частинах України по різному: бородка, Спасова борода, Ільї на бороду, коза, дідова борода, обжинка, обжинок, дожинок, дід, дідух, квітка, коса, хвіст, баба, перепілка, куст, перепеличці на гніздо, але найчастіше – просто борода. Коли ж робили козу, то іноді промовляли: «Козиця, щоб родилася пашниця».

Це незжате колосся є своєрідною жертвою надприродним силам, зокрема – померлим родичам. Часто бороду зв’язували стрічками чи нитками, здебільшого червоного кольору. Поміж колоски клали хліб або хліб із сіллю, рідше – яблуко, огірок, шматочок сала, монету. Іноді бороду не зав’язували, як описано вище, а закручували соломинки в ґудзь, прикрашали квітами. У середину, знову ж, вкладали шматочок хліба та дрібку солі, під які могли ще й підсипати зерно. Зав’язці, якою обв’язували бороду, надавали певних магічно-лікувальних властивостей: «Хто зняв червону нитку з бороди і дав на руку – рука не буде боліти», – говорять у народі.

Довкола бороди танцювали (досить часто зі снопом у руках), проказували примовки, качалися по землі, співали спеціальних пісень. Стояв цей сніп на полі, доки його не переорють. Зжате з бороди колосся зберігали вдома за образами й несли святити до церкви на Спаса [19 серпня, Преображення Господнього], рідше на Маковея [14 серпня, семи мучеників Макавеїв]. Інколи замість бороди робили із збіжжя вінок, чи вінець, який пізніше також несли на освячення до церкви. Саме зерном з освячених колосків розпочинали посів, бо там зернючок святий.

Цікаво, що місцями бородою називали не останній, а перший зжатий на полі сніп. Заслуговує на увагу й той факт, що в багатьох селах місцеві священики колоссям з обрядового снопа окроплювали могилу, а потім вкидали їх туди.

Дякуємо за надану інформацію заступнику директора з наукової роботи Сергію Ципишеву!