Василь Босак
cтарший науковий співробітник сектору архітектури 

Великий піст у християнській обрядовості за тривалістю та традиціями пов’язаний із сорокаденним постом Спасителя в пустелі. Його основна мета полягає у духовній підготовці вірян до найвеличнішого християнського свята — Христового Воскресіння. Церква трактує цей період як час посиленої молитви, прощення, смирення та покаяння, коли людина повинна просити у Господа пробачення за свої гріхи. Піст у християнській традиції розглядається не як самоціль, а як засіб духовного очищення та упокорення плоті. Для українців однією з його головних ознак було обмеження у харчуванні.

Під суворою забороною перебували алкогольні напої, м’ясні та молочні страви, а також яйця. Рибу дозволялося вживати лише у визначені святкові дні. Водночас певні послаблення у дотриманні посту надавалися хворим, людям похилого віку, дітям, вагітним жінкам, матерям-годувальницям, а також тим, хто виконував важку фізичну працю.

У більшості регіонів України Великий піст дотримувалися досить суворо. Це було зумовлено як високим рівнем релігійності населення, так і необхідністю ощадливого використання залишків зимових запасів харчів. Показовою є волинська приказка: «Весна днем красна, та на хліб пісна». За таких умов на господиню покладалося важливе завдання — приготувати максимально просту, але поживну їжу. Найсуворіше постили протягом першого та останнього (Страсного) тижнів. У цей час поширеними були традиційні страви, які готували без м’яса: борщ, капусняк, грибова чи горохова юшка, різноманітні каші.

Особливе місце у традиції займали обрядові страви. Зокрема, у перший день посту українці пекли на черені печі прісні коржі — «жиляники» (або «жилавники»). Їх споживали з хроном, вірячи, що така страва надасть сили та витривалості для праці впродовж постового періоду.

Традиційною стравою у період Великого посту на Волині, Поліссі та Поділлі був кисіль, відомий під назвами «джур» або «жур». Це давня слов’янська страва, яку готували з добре вимоченого вівсяного, рідше — ячмінного, житнього чи пшеничного борошна. Борошно перетирали у макітрі, заливали окропом і залишали для ферментації або виварювали. У результаті отримували густу за консистенцією та кислу на смак страву. Для бродіння використовували закваску, яку господині могли зберігати й підтримувати роками. Готовий кисіль заправляли часником та олією; його вживали як самостійну страву або як підливу до відвареної картоплі.

Також на Волині у період Великого посту була поширена також страва з підсмаженого та розтертого насіння конопель — «колоток», відома також як «пісне» або «бичаче молоко». Ще однією пісною стравою цього регіону була «киселиця» або «хамула» — заварені на борошні сушені ягоди чи сухофрукти.

На Покутті під час Великого посту основу харчування становили бараболя, олія, каші, хліб та оселедець, адже мешканцям місцевостей, віддалених від Дністра чи інших річок, було складно забезпечити себе свіжою рибою. У «Федорову» суботу (перша субота Великого посту, присвячена пам’яті святого великомученика Феодора Тирона) покутські господині готували поминальні страви — коливо та книші, які несли до церкви, де над ними священик відправляв заупокійну панахиду.

У бойків традиційне постове меню також включало борщі, капусняки та горохові супи. Пекли солодкі паляниці з медом, до яких подавали узвар із сушених фруктів. У цей період споживали багато меду, грибів, горіхів, а також хрону та сирих овочевих страв, що добре зберігали вітаміни. Подекуди на Бойківщині замість чаю заварювали духмяні лікарські трави й пили їх без цукру, вважаючи, що вживання цукру під час посту є гріхом. У перший день Великого посту меню складалося переважно з печеної картоплі та квашеної капусти без олії. «Жилавники» на Бойківщині пекли протягом усього посту. У перший понеділок посту бойки зранку не їли, а лише «полоскали» зуби горілкою; напередодні жінки ретельно мили та випарювали весь посуд гарячою водою.

На Лемківщині правила посту на свята, що припадали на цей період, ставали менш суворими. Зокрема, у суботу та неділю допускалися певні послаблення. У Лазареву (Вербну) суботу дозволялося вживати рибу, а на Благовіщення та у свято Входу Господнього до Єрусалима обмеження посту могли значно послаблюватися. Водночас у Страсні дні (понеділок, середа, п’ятниця) лемки дотримувалися особливо суворого посту, обмежуючи харчування лише хлібом і водою.

Допис підготовлено на основі досліджень:

1. Боян С. Церковний піст у календарній обрядовості та побуті бойків. Вісник Прикарпатського університету. Історія. 2012. Вип. 22. С. 111–117.
2. Кілар А. Поминальні мотиви в календарній обрядовості українців Покуття (на матеріалах із Городенківського та Снятинського р-нів). Народознавчі зошити. 2017. № 1. С. 233–245.
3. Костюк Л. В., Григорук Н. А. Передвеликодня обрядовість: народні вірування Лемківщини. Південний архів (історичні науки). 2022. № 38. С. 47–54.
4. Пуківський Ю. Великий піст у традиційному календарі українців історико-етнографічної Волині. Народознавчі зошити. 2012. № 2. С. 317–328.
5. Тарас Я. Харчування в сімейному побуті та календарній обрядовості на Покутті. Народознавчі зошити. 2023. № 1 (169). С. 44–57.