Преображення Господнє (Спаса) – відзначається в християнстві  як важливе свято, описане трьома євангелістами: Матвієм, Марком і Лукою. Ісус взяв трьох вибраних учнів: Петра, Якова та Івана на гору Фавор, де Він розмовляв з старозавітними пророками Мойсеєм та Іллею. Усіх їх осінила світла хмара, і з неї почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!».Апостоли побачили Ісуса в неземній славі. Свято Преображення вшановує з’яву людям божественної природи Ісуса Христа та наближення Його  добровільної смерті.
За народними повір’ями вважали, що на Спаса літо зустрічається з осінню. Це був період завершення жнив. У день Спаса в церкві освячували фрукти та мед, мак, в різних регіонах несли також великі оберемки трав, квітів, городніх рослин. На Поліссі святили у колоски пшениці, мак, городні квіти, лепеху, жито, клен, м’яту, ліщину і навіть кропиву.   Після посвячення на Гуцульщині були прийнято обдаровувати один одного посвяченими фруктами, калачами та водою, що мало поминальну функцію. Особливо пригощали бідних. Освяченими ділилися, примовляючи: «Най Бог прийме за душу Василькову!»
На Волині з останніх зажинів робили букет – “вінок”, щоб освятити на Спаса. Зерно з обжинкового віночка додавали до засіву на озиме, нерідко вінка при засіві застромлювали на полі: “Як ішли сіять, то беруть булку хліба і віночка того, шо на Спаса святили, і вже там віночка того вімінає в коробку”
Крім “вінка”, на Спаса освячували також сивий домашній мак, так званий “видюк”. Той самий мак могли ще попередньо освячували на Великдень і на Трійцю. Відтак він набував потужніших апотропейних (захисних) властивостей.Освячену “шишку” (“балабушку”) зберігали до посіву на озиме або давали у пійло корові після отелення. “А ще – довго нема дощу – брать мак-видюк три рази свячений (на Паску, на Трійцю і на Спаса) і в дванадцять криниць сипнуть. Хто-нибудь. Той маквидюк на все добрий. От корова отелиця, то обсипає, якшо первістка корова отелиця. Кажуть: «Тоді молоко забереш, як цьой мак збереш».
Існували певні  заборони та прикмети:

• Родичам, а особливо жінкам, в кого померли діти, не можна їсти фруктів аж поки не посвятять їх на Спаса. Вірили, що діти тих родичів, які не їдять яблук ані грушок до Спаса, бавляться ними в небі в той празник, а ті, котрих родичі не дотримуються того звичаю – плачуть.
• На Бойківщині заборонялось до Спаса збирати в лісі горіхи ліщини
• У цей день як уб’є стрілець звірину, то сім років не будейому вестися стрілецтво
• Не можна давати з хати вогню, бо буде шкода для худоби  і не буде молока
• Жінки на Спаса ходять або сидять серед капусти і замотують собі голову, щоб капуста зав’язувалася.
• В Мшанці на Самбірщині цього дня  рвали на полі біб і варили в стручках, а також до цього дня не можна було пекти картоплі
• Від Спаса ставало відчутно холодніше, відтак побутувала приказка “Прийде Спас, то треба брати рукавиці на запас”, чи “На Спас бери рукавиці про запас”.
   
  Публікацію підготувала: М. Цимбровська, старший науковий співробітник відділу етнографії
   

1. Kolberg, Oskar. Dzieła wszystkie. Tom 49. Sanockie-Krośnieńskie cz. I, Wrocław-Poznań 1973.
2. В.Галайчук, Традиційна календарно-побутова обрядовість історико-етнографічної Волині // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2015. Випуск 51. С. 412–462
3. Етнографічні групи українців Карпат в 3-х томах. Гуцули  / НАН України, Ін-т народознавства; за наук ред. і уклад. С.Павлюка,… – Харків: Фоліо, 2020
4. Л.Литвин. Рослинна магія в українській обрядовості /Наукові записки. Випуск ІІ, Музей народної архітектури та побуту у Львові, Львів: НВЕД УАД, 2008
5. Франко І.Я. Празник святого Спаса (Причинок до історії староруського письментва і культури) / Збір. тв. в 50-ти т.- Том 39 – с.267-269.
    
    
   Світлини: Гуцули чекають освячення трав і плодів, 1931р.
   Джерело: цифровий архів NAC (1-F-367-2, 1-F-367-1) https://audiovis.nac.gov.pl/obraz/198094:1/