історія
Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького – музей просто неба, заснований у 1971 році. Від часу офіційного створення і дотепер Музей зберігає, досліджує і популяризує культуру, народну архітектуру та давній побут західних теренів України. За цей період сформовано фондову збірку з майже 22 тис. предметів та збережено понад 100 великих архітектурних об’єктів, серед яких є унікальна і найбільша у Європі колекція сакральних споруд. Площа скансену становить 36,6 га.
Під час прогулянки Музеєм наші гості проходять через своєрідні мікросела, де відтворено особливості етнографічних регіонів чи історико-етнографічних груп: Бойківщини, Лемківщини, Гуцульщини, Буковини, Покуття, Поділля, Закарпаття, Львівщини.
Відвідини скансену схожі на своєрідну мандрівку як у часі – адже найдавніша хата у Музеї збудована ще у 1749 р., так і в просторі – лише за кілька годин тут можна «обійти» майже весь західний етнографічний регіон України та навіть прогулятися стрімкими пагорбами, де відтворено народну архітектуру гірської Гуцульщини.
У Музеї щороку відбуваються традиційні різдвяні та великодні святкування, що привертають увагу великої кількості львів’ян і гостей міста. На окремих об’єктах можна познайомитися з давніми ремеслами, серед яких соломоплетіння, писанкарство, гра на народних інструментах. У скансені постійно проводяться майстеркласи для дітей та дорослих.
Сьогодні діяльність Музею забезпечують майже 120 осіб, серед них музейні доглядачі, працівники фінансової та господарської частини, будівельники-реставратори, архітектори, художники-реставратори, наукові співробітники, тощо.
Всього до творення скансену долучилося понад 300 наукових працівників, яким вдалося дослідити, віднайти і, на щастя, порятувати унікальні зразки матеріальної культурної спадщини. Щонайменше 5 мільйонів відвідувачів, нога яких ступала до Музею від часу його заснування, – це стільки ж особистих вражень, дуже різних, але завжди про Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького, або Львівський скансен, або Шевченківський гай.
Коли все Почалось
Побудовано церкву Святого Миколая у с. Кривка
Церква Св. Миколая зі села Кривки, що у Львівській області, згодом стала першим експонатом нашого музею.
Перевезення церкви Святого Миколая до Львова
Коли у 1920-х роках громада села Кривки після побудови нової церкви вирішила розібрати стару (1761 рік) дерев’яну церкву святого Миколая з трьома стрункими мальовничими вежами, український мистецтвознавець та дослідник стародавнього українського мистецтва Михайло Драган, з допомогою місцевого пароха о. Маркелія Куновського, зумів переконати селян у тому, щоб вони стрималися із її розбиранням. Завдяки наступним клопотанням митрополита Андрея Шептицького та його брата блаженного Климентія Шептицького у 1930 році церкву під наглядом та керівництвом М. Драгана розібрали, перевезли й зібрали у Львові, як церкву для потреб монастиря студійського уставу, де вона стала першим експонатом майбутнього музею.
Наукова діяльність
Навесні 1966 року при Музеї етнографії та художнього промислу був створений відділ народного будівництва, в якому розпочали роботу зі створення музею просто неба.
Заснування та відкриття музею для відвідувачів
У 1971 році відділ народного будівництва був реформований у Музей народної архітектури та побуту. Ідея створення цього музею належить відомому українському вченому Іларіону Свєнціцькому, який ще наприкінці 20-х років XX століття започаткував роботу зі створення музею просто неба, подібний до скансену в Стокгольмі.
Отримання сучасної назви
1 грудня 2016 року Музею народної архітектури та побуту у Львові присвоєно ім’я блаженного Климентія Шептицького. Відтоді скансен, відомий серед львів’ян як «Шевченківський гай», отримав назву «Музей народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького». До речі, назва музею «Шевченківський гай» ніколи не мала офіційного статусу
Початок будівництва сучасного освітньо-інформаційного центру
Наприкінці липня 2018 року керівництво Музею народної архітектури і побуту у Львові ім. Климентія Шептицького оголосило тендер на будівництво інформаційно-освітнього центру у південній частині музею, на вул. Чернеча Гора — на продовженні головної алеї парку Знесіння та з боку транспортної та пішохідної міських комунікації вул. Ніжинської та Стрілецької.
