Церкви Східного обряду святкують празник Переполовення або Переділення,
яке припадає на екватор Пасхального часу, тобто на 25 день між Великоднем і
Зісланням Святого Духа. Переполовення обидва ці празники поєднує,
виражаючи почесть їм обом. Свято Переполовення П’ятидесятниці завжди
випадає у середу і має восьмиденне попразденство.
Основою цього празника є фрагмент зі святого Євангелія, де сказано, що Ісус
Христос в половині єврейського свята Кучок „увійшов у храм і почав навчати”.
Він говорив людям про Своє Боже післанництво та про таїнственну воду: „Моя
наука не моя, а того, хто послав мене… Коли спраглий хтось, нехай прийде до
мене і п’є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його
потечуть!”. „Так Він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в
Нього”. Тому Переполовення П’ятидесятниці є символічним поєднанням
моменту, коли Христос навчає у храмі та передвіщає наближення зішестя
Святого Духа.
Свято Переполовення П’ятидесятниці є дуже давнім, воно було у практиці
Церкви вже з часів св. Івана Золотоустого, тобто з кін. IV століття.
У народній традиції українців це свято було пов’язане зі святкуванням
Рахманського Великодня. Олекса Воропай зауважує, що Рахманський
Великдень відзначали на Гуцульщині, Київщині, Полтавщині, Херсонщині,
Поділлі, тощо.
Характерним і загадковим є те, що Рахманський Великдень з давніх давен
відомий лише в Україні. В українській народній творчості є цікаві легенди про
рахманів і Рахманський Великдень. У них розповідається, що десь далеко, в
раю живуть блаженні люди рахмани. За одним сказанням цей рай, земля
блаженних людей, є на острові, а за другим варіантом – цей рай є під землею.
На Поділлі побутувало дуже цікаве сказання про Рахманський Великдень:
«Глибоко під землею, у підземнім царстві, за річкою Стисом, живуть блаженні
люди Рахмани, які померли ще до народження Христа. А живуть вони в раю,
втішаються райським життям. Але в них нема літочислення, хоч знають, що
Христос народився, прийняв хресні муки, похований і воскрес. Але коли? –
Цього не знають. Тому вони Великдень святкують тоді, коли припливуть до них
шкаралупи з яєць, вжитих на печення пасок й кинутих на річку у Велику суботу.
А ці шкаралупи припливають до рахманів через три з половиною-чотири неділі
(на Преполовеніє), і тоді рахмани вже знають, що Христос Воскрес, і святкують
свій Великдень. А покіль ті шкаралупи припливуть до рахманів, то кожна стає

цілим яйцем. Одне яйце припадає на кожних 12 рахманів, а їдять вони це яйце
цілий рік до другого Великодня». Такі сказання про рахманів і Рахманський
Великдень існували з давніх часів по всій Україні.
Святкували в Україні Рахманський Великдень четвертого тижня по Великодні, у
середу. Цей день вважається святом, тому ніхто нічого не робить, не працюють
селяни, лише обходять худобу. Був звичай у свято Переполовення їздити на
ярмарок. У деяких місцевостях на Рахманський Великдень пекли паски і
фарбували яєчка.
На Переполовення проводили обряди на урожай, здоров’я людей та худоби.
Так була традиція, що після святкового освячення води, віряни хресною ходою
йшли на засіяні поля, а священик окроплював їх. Освячення води часто також
звершувалось на річках, озерах чи біля криниць. Цю воду люди
використовували в лікувальних цілях.
Також був звичай в багатьох місцевостях України в день Рахманського
Великодня йти до лісу, ламати березові гілки – вважали їх помічними при
деяких хворобах.

Публікацію підготувала наукова співробітниця музею – Уляна Трач

Матеріал підготовлена на основі праць:

1. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні.
   Весняний цикл. – Т. 3 – Вінніпег-Торонто, 1962.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – Т.2. – Мюнхен,
   1958.
3. о. Катрій Ю. Пізнай свій обряд. – Львів, 2004.