20 липня в Україні християни східного обряду вшановують святого пророка Іллю. Культ пророка Іллі зафіксовано у V ст.. Єрусалимський патріарх Ілля в 465 році заснував два монастирі на честь цього славного пророка. А на наших теренах культ пророка Іллі поширився ще до офіційного прийняття християнства у Київській Русі. На його честь була посвячена церква, у якій молилися християни.

У народних віруваннях українців пророк Ілля править грозовими хмарами, забезпечує родючість полів, а блискавками проганяє демонів. Такий образ святого пророка Іллі склався в уяві людей не безпідставно. У Старому Завіті розповідається як пророк Ілля своєю молитвою викликав з неба вогонь, який спалив жертвоприношення, а також дощ, що пішов після тривалої посухи. За Біблійним переданням пророк Ілля не помер, а за свою ревність у вірі був узятий живим на небо у вогняній колісниці. Такий образ пророка Іллі, який має владу над вогнем і дощем, і їздить на вогняній колісниці, відповідав в уяві людей міфологічному богу Перуну – покровителю грому та блискавок, певні риси якого народ переніс і на святого пророка Іллю. Так, серед людей побутувала цікава легенда про нього: «Якось чорти змовилися повергнути Бога, але Він звелів Іллі прогнати нечестивців з неба: Ось тому Ілля і ганяється за ними на колісниці, від якої чути грім, і пускає в них свої стріли-блискавиці». Люди вважали, що коли гримить з неба грім, то це чути гримання копит коней пророка Іллі, а блискавки – то стріли, якими Ілля знищує нечисту силу. «Грім гримить – то Ілля по небесному мосту в огненній колісниці їде».

 Уявлення про те, що Ілля володіє громом і блискавкою, склалися й на підставі природніх явищ, які притаманні періоду, коли святкується празник пророка Іллі. У цю пору року виникали різні незвичні атмосферні явища, грози, які народ трактував згідно з прадавніми міфологічними уявленнями. На Херсонщині свято пророка Іллі відповідно називали «громовим святом» або святом «грому». Після Іллі часто бувають грозові ночі, які називали «горобиними», бо безперервні громи й блискавиці не дають заснути навіть горобцям. Тоді перелякані птахи метушаться і голосно цвірінькають.

  Вважається, що Ілля-пророк має винятковий вплив на урожай: «Куди махне — жито росте, жито-пшениця — всяка пашниця».  Тому до пророка молилися селяни, просячи благословення на польові роботи, хорошу погоду і добрий урожай. Вони казали: «Ілля грози тримає, Ілля хлібом наділяє». Цього дня урочисто випікали хліб із нового врожаю, який роздавали в усталеному порядку від старшого до наймолодшого члена сім’ї. Склалося й прислів’я до того звичаю: «На Іллі – новий хліб на столі».  

У свято пророка Іллі не працювали в полі, не косили і не возили сіна, боячись від Іллі кари громом. Люди вважали, що хто працює в свято Іллі, того уб’є грім.

До Іллі переважно закінчували збір жита й пшениці. На Лемківщині казали: “До святого Ілька дожинат ся нивка”. З днем св. Іллі пов’язували звичай завивати бороду – під час жнив залишали трошки незжатого збіжжя, кажучи: «Іллі на бороду». Під неї клали хліб і просили Іллю, щоб вродило наступного року. 

На Іллі зачиналися великі сінокоси. Шекерик-Доників писав: «Давно гуцули йшли на Іллі у Русь Молдовицу на Буковину – на косовицу. У Рус Молдовици на Іллі були великі храми, на тот храм приходили наші косарі і їх розбирали богачі поміж себе на косовицу – косити фалчі».

 Також від цього дня починався озимий засів жита і пшениці, тому не випадково в українських колядках та щедрівках саме Ілля жито засіває.

Українські селянки просили Іллю про гарний врожай капусти. На Іллю жінки до схід сонця йшли на городи й стискали головки капусти, приказуючи: «Святий Ілля, складай головки тугі та білі так, як я!».

На Поліссі здавна був звичай на свято пророка Іллі варити пиво зі спільного зерна нового врожаю, готувати трапезу коло церкви. Всією громадою сідали на вигоні, пригощалися новою їжею, а в молитвах просили св. Іллю про гарний врожай.

На Галичині вважали, що на Іллі перестають роїтися бджоли. Відповідно склалося й прислів’я: «Тільки до Іллі добрий рій, а після Іллі повісь рій на гіллі».

За народними уявленнями, день святого пророка Іллі є межею між літом і осінню, від цього дня розпочинається осінь. Тому і народні прислів’я говорять: «На Іллю до обіду літо, а після обіду — осінь», «По Іллі – й по теплі», або “Як прийде Ілля – наробить у полі гнилля”, що свідчило про поступові зміни погоди, завершення літа і прихід осені.

День пророка Іллі також був останнім терміном, коли дітям дозволяли купатися. Після цього, оскільки ночі були прохолодними і вода помітно вистигала, дітям забороняли ходити до річки. Люди вважали, що після Іллі не варто купатися, бо голова буде боліти. Тому казали: «До Іллі мужик купається, а після Іллі з річкою прощається».

Цього дня уважно спостерігали за погодою. Злива на Іллю, за народними прикметами, передвіщає багатий урожай наступного року. Якщо ж цілий день сонячно — на недорід. Якщо цього дня хмари з’являться зранку, то наступного року вродить хліб на ранніх посівах, в обід — середніх, а ввечері— пізніх.

Публікацію підготувала наукова співробітниця музею – Уляна Трач

Використана література:

1. Скуратівський В. Місяцелік. Український народний календар.- Київ, 1993.
2. Иванова П.В. Жизнь и повєрья крестьян Купянскаго уєзда, Харьковской губерніи. – Харьковь, 1907.
3. Конопка В., Зюбровський А. «Від зернини до хлібини»: семантико-структурний аналіз хліборобського побуту українців (на матеріалах Південно-Західного історико-етнографічного регіону України). – Львів, 2018.
4. Шекерик-Доників П. Рік у віруваннях Гуцулів. Вибрані твори. – Верховина, 2009.
5. https://ethnography.org.ua/content/den-svyatogo-proroka-illi
6. Олександр Коломийчук. Календарні осінні обряди бойків (друга половина ХІХ-початок ХХ ст.
7. https://www.cerkva.info/publications/2-serpnia-pam-iat-sviatoho-proroka-bozhoho-ill