підготував: науковий співробітник сектору архітектури, відділ етнографії
Босак Василь. 

Різдво Пресвятої Богородиці припадає на 8 вересня за новим стилем (21 вересня за старим стилем) і символізує перехідний період між літом та осінню. Цей день у народі ще називають Другою Пречистою і вважають одним із найважливіших Богородичних свят. Впродовж осені святкують три “Пречисті” (Успіння Пресвятої Богородиці, Різдво Пресвятої Богородиці, Введення в храм Пресвятої Богородиці), про які казали “Перша Пречиста жито засіває, друга – дощем поливає, а третя снігом покриває”. За періодизацією дослідника Володимира Конопки, Різдво Пресвятої Богородиці відноситься до першої половини осіннього святково-господарського циклу “Від дня св. Іллі до свята Покрови”- періоду обжинкових робіт і сівби озимини, тоді як період “від свята Покрови до свята Введення” є часом весільних гулянь і відпочинку. 

Для початку торкнемось духовного аспекту свята. Бойки і гуцули шанували цей день як жіноче свято, коли жінки збиралися разом для спільних молитов, просячи про здоров’я для сім’ї, дітей та господарства. Вони намагалися не працювати в цей день, вважаючи, що Богородиця охороняє домашній спокій і родинне благополуччя. У народі вірили, що Друга Пречиста має велике значення для плодючості і родючості землі у майбутньому році. Частково такі вірування пов’язані зі слов’янськими уявленнями про осіннє рівнодення (міжсезоння) і “відхід до сну” землі. 

Крім духовного аспекту, у календарній обрядовості це свято вважається початком осіннього циклу польових робіт (загалом, хліборобська складова присутня у кожному зі свят “від Іллі до Покрови”). Наприклад, у бойків це свято вважається особливо сприятливим для початку сівби озимих зернових культур. Вони вірили, що Богородиця благословляє землю і врожай, тому цей день був присвячений молитвам за добрий урожай прийдешнього року. Гуцульські господарі присвячували цей день завершенню збору літнього врожаю, а також підготовці домогосподарства до зимівлі (очищення стаєнь та інших господарських приміщень, завершення заготівлі кормової бази для тварин.  До цього дня вся худоба (маржина) урочисто переганялася з полонин до господарств під супровід народних співів і акомпанемент сопілок. Опісля громада запалювала ритуальне вогнище.