Троїцька церква, як і більшість дерев’яних церков Північної Буковини, являє собою найбільш простий тип культової споруди, який зустрічається на Україні.

Характерною рисою цього типу є така композиція церкви, в якій верхи зрубів не виділяються у зовнішніх формах будівлі, а сховані під одним дахом. Про культове призначення будівлі говорять тільки хрести, які розташовані в один ряд по верху даху. Буковинські дерев’яні церкви відрізняються від інших спокійним силуетом, наближались до звичайної української селянської хати.

Троїцька дерев’яна церква побудована в 1774 році в м.Чернівці, в районі Магала, на ділянці сучасного Учительського інституту. В кінці ХVIII ст.- поч. ХІХ ст. ця церква вважалась єпископською і це наклало на архітектуру споруди свій відбиток. В першу чергу це знайшло своє відображення в загальних розмірах будівлі, архітектурно-композиційному рішенні, художньому оформленні та багатому убранстві іконостасу. Через 100 років в 1874 році, в зв’язку з будівництвом учительської семінарїї, Троїцьку церкву було перенесено в передмістя Клокучку.

Церква складається з трьох дубових зрубів різної величини і конфігурації, розміщених по осі зі сходу на захід. Верхні кутові врубки продовжені і утворюють кронштейни, що підтримують дах з піддашшям. Середній (центральний) зруб перекритий восьмигранником з двома заломами. Над бабинцем (західне приміщення) зруб має чотиригранний верх у вигляді зрізаної піраміди. Над вівтарем перекриття – півсферичне. Високий дах, битий гонтою, насунутий на зруб і перекриття, наче шапка. Тому верхи зрубів не виділяються у зовнішніх формах будівлі, а сховані під одним дахом.