Буковина — історико-етнографічний район, що займає рівнинну частину між ріками Прут і Дністер та передгір’я Карпат у межах Чернівецької області. Назва краю вперше згадується у 1392 р. і походить від великих букових лісів, які займали значну частину території.

Буковинські села переважно великі, багатовуличні, безсистемні, з центром посередині, з прилеглими до вулиць “кутами”. У кін. ХІХ ст. на садибі, крім житла, була велика стодола (з током), комора (“хижа”), в якій зберігали зерно, крупи, муку, і цілий комплекс будівель для утримання тварин: стайні для корови і коней, кошара для овець, карник для свиней, курник, шопа для кормів, кілька кошиць на кукурудзу, а в саду — вулики. На подвір’ї перед хатою садили квітник, невеликі грядки для городини.

Серед народних промислів на Буковині були широко поширені прядіння та ткацтво, що знайшло своє відображення у інтер’єрах садиб, багато декорованих великою кількістю художніх інтер’єрних тканин: верет, килимів, ліжників. Важливе місце займало гончарство, місцеві народні майстри виготовляли миски, полумиски, тарелі, збанки, глечики, прикрашені орнаментами з давньою символікою.

Під час прогулянки варто зазирнути до типової буковинської садиби зі с. Бережонка (поч. ХХ ст.), де у світлиці можна побачити традиційну для регіону розмальовану квітами грубку печі, розписану кольоровою глиною.