Бойківщина
Бойківщина – етнографічний район, який займає центральну частину Українських Карпат. Її терени охоплюють південну частину Стрийського, Дрогобицького і південно-західну частину Самбірського районів Львівської області, південно-західну частину Калуського району Івано-Франківської області, північну смугу Ужгородського, Мукачівського і Хустського районів Закарпатської області, а також більшу частину Сяноцького повіту на теренах сучасної Польщі.
З Бойківщини походять як найстаріший (хата зі с. Либохора 1749 р.) так і найперший (церква Премудрості Божої зі с. Кривка 1763 р.) експонати скансену. Це найбільший за площею етно-сектор, з якого і починається мандрівка Музеєм.
Бойки вели переважно землеробсько-тваринницьке господарство, тобто обробляли земельні наділи та утримували домашніх тварин. У бойківських дворах – “осідках” – найчастіше розташовували під одним дахом комору, хату та сіни, окремо на подвір’ї будували господарські споруди: стодоли, у яких зберігали і обмолочували сніпки, та стайні для утримання домашніх тварин. Інтер’єр давнього житла, особливо курних хат, був доволі скромний. З оздоблення бойки використовували художню різьбу, якою прикрашали одвірки, сволоки, окремі архітектурні деталі. Наприклад, зауважте багато різблену галерейку хати зі с. Тухолька (1910 р.).
Під час прогулянки зверніть увагу на сакральну архітектуру бойків – бойківські церкви та дзвіниці відзначаються оригінальністю форм, конструктивною простотою і виразністю деталей.
Крім того, у музеї відтворено чимало господарсько-виробничих споруд Бойківщини: водяний млин, кузня, тартак, сукновальня (фолюш), олійня, соляна криниця, пасіки. Це важлива частина музейної колекції, адже подібних об’єктів до нашого часу збереглося небагато.
Запрошуємо на прогулянку!
