Гуцульщина – етнографічний район, розташований в східній частині Українських Карпат, який охоплює територію півдня Надвірнянського і Косівського районів та Верховинський район Івано-Франківської області, південно-західну частину Вижницького району Чернівецької області та Рахівський район Закарпатської області. Власне саме на Гуцульщині розташовані найвищі українські гірські хребти і масиви.

Основним заняттям мешканців регіону було тваринництво, зокрема відгінне вівчарство, розвитку якого сприяла велика кількість високогірних пасовищ – полонин. Гуцули використовували їх для сезонного випасу тварин – з травня до середини жовтня. Традиційними продуктами полонинського молочного господарства були сири, зокрема бринза. На музейній полонинці можна познайомитися з побутом вівчарів у давній пастушій стаї

Найдоступнішим природним матеріалом для майстрів-будівельників була деревина, перш за все – якісних хвойних порід. Це визначило й другий важливий промисел мешканців краю – лісозаготівлю, обробку, переробку та транспортування дерева. На заготівлі лісу та виробництві лісоматеріалів була зайнята значна кількість місцевого населення. Лісорубський комплекс та колиби реконструйовано у Музеї на крутому схилі пагорбу, максимально наближено до традиційного розташування.

Важливу роль у господарюванні горян відігравали домашні промисли і дрібні ремесла: гончарство, бондарство, ткацтво, мосяжництво, різьбярство, писанкарство, художнє ткацтво, зокрема – виготовлення вовняних ліжників. Найяскравішим інтер’єрним елементом гуцульських керамістів були розмальовані кахлі печей.