Етнографічний район Покуття за своїм географічним положенням ніби окреслений з одного боку Дністром, з іншого – Карпатами. Подільська і карпатська традиції переплелись на Покутті і витворили самобутню традицію в народному будівництві і культурі.

Родючі ґрунти і помірний клімат цього регіону сприяли розвитку різних галузей сільського господарства: землеробства, тваринництва, садівництва, вирощування тютюну, квітникарства, а також птахівництва, рибальства, бджільництва.

Покутське село кінця ХІХ – початку ХХ ст. є прикладом переходу в народному будівництві від високогірного карпатського до лісостепового подільського. Якщо у прикарпатській частині Покуття основним матеріалом будівництва було дерево, то в лісостеповій і степовій – глина (поклади її тут значні і доступні) та солома. Соломою покривали дах, у Придністров’ї – подекуди очеретом. У Коломийському районі ще з середини ХІХ ст. покрівельним матеріалом стала червона черепиця. У Подністров’ї камінь широко використовували для підмурівків, будівництва господарських споруд, іноді – житла, а також огорож.

Основні промисли і ремесла краю: ткацтво, гончарство, лозоплетіння, ковальство, бондарство, кушнірство. В Ключеві Великому на Коломийщині виробляли характерні для цього регіону підсвічники-трійці – унікальне мистецьке явище в галузі народної творчості.