Рівнинне Закарпаття – це етнографічний район, що охоплює Закарпатську низовину і передгірські райони Закарпатської області. Східна межа розселення закарпатських долинян — ріка Шопурка; північна — умовна лінія, що тягнеться вздовж села Малий Березний, полонини Рівна, селища Міжгір’я; західна — кордон України зі Словаччиною; південна — кордон з Угорщиною та Румунією. Поряд з українцями тут проживають представники інших етносів, зокрема угорці, румуни, словаки, німці, роми та інші.

Теплий клімат Закарпаття сприяв розвитку рільничого господарства, садівництва і виноградарства. До головних занять населення належало також скотарство. Серед допоміжних промислів на особливу увагу заслуговують ткацтво і лозоплетіння.

Найпоширенішими на Закарпатті типами жител були трикамерні (житлове приміщення, сіни і комора) та двокамерні (житлове приміщення і сіни), при чому роль кухні часто виконували сіни, у яких облаштовували піч. Характерним для народного житла Закарпаття є влаштування перед фасадною стіною широкої галереї під навісом даху, що тримається на стовпцях.

Зовні та всередині стіни хат обмащували глиною та білили. Іноді при обмазці і виділенні окремих деталей використовували синій колір, пластичну ліпку і навіть розпис. Особливого колориту надають житлу оздоблені поліхромною вишивкою і декоративним тканням рушники, скатертини, подушки, верети, ліжники, оздоблені вигадливою різьбою меблі та розвішані на стінах пишно розписані тарілки й ікони.