Хата кінця ХVІІІ ст. зі с. Замагора Верховинського р-ну Івано-Франківської обл. є типовим зразком житла селянина-бідняка – кімната і сіни, які з трьох сторін оточені хлівами «притулами». Вузькі хліви, в яких утримувались вівці, ніби закутані продовженням даху, що спадає дуже низько, майже торкаючись землі.

В хаті жила писанкарка. На стіні під образами – поличка, в якій експонуються розписані Великодні яйця, на хатньому столі теж писанки – зразки гуцульських орнаментальних мотивів та знаряддя для розпису – дерев’яна паличка з металевою трубочкою на кінці.

Гуцульські писанкарки використовують класичну воскову техніку – на поверхню сирого, переважно курячого яйця, наноситься розтопленим воском візерунок, потім яйце занурюється у барвник і поверхня його фарбується, крім місць вкритих воском. Розпис воском і фарбування продовжується стільки разів, скільки кольорів вводиться в розпис, при тому кожного разу яйце занурюють у темнішу барву. Гуцульські майстрині виготовляли природні барвники: жовту фарбу добували з вивареної яблуневої кори, зелену – з відвару житніх висівок, а темно-коричневу – з відвару дубової кори.

ЗД-модель хати можна побачити на відео: