Прадавнє ковальське ремесло представлене у Львівському скансені чисельною колекцією зразків металевих виробів. Та найвагомішим з експонатів, безсумнівно, є експонат архітектурний – типова бойківська кузня 1870 року з с. Тур’є Самбірського р-ну Львівської обл.

ЇЇ будівля – добротний смерековий зруб під двосхилим дахом, покритим дранкою, над правим схилом якого піднімається кам’яний димар. Однокамерне робоче приміщення  продовжується широким піддашшям при вхідних дверях, котре підтримують два масивні стовпи. Основні ковальські роботи виконувались в приміщенні, а під піддашшям  – громіздкіші, зокрема й підковування коней – дуже важливе заняття у сільському ковальському ремеслі. Майже в кожному більшому селі була кузня і виготовлялись тут найнеобхідніші у побуті: серпи, сокири, обручі на колеса і бочки, плуги і борони, залізні частини возів, замки і завіси, пилки і сокири, свердла і долота та інше знаряддя. Особливого хисту коваля потребували художні вироби, зокрема церковного призначення – хрести, свічники, клямки та ін.

Як традиційно велося у селі, кузня розташована осторонь жител – гамірна споруда, до того ж у ній завжди роздмуханий вогонь. Тобто у музеї дуже добре врахований принцип співіснування будівель різного призначення і водночас органічне поєднання їх з природнім оточенням. Так карпатський наливний  млин у скансені  збудований біля водойми, шестикрилий буковинський вітряк – влаштований на підвищенні, а сукновальня при схилі пагорба.

І все ж, коли до праці стає музейний коваль , «оживає» третина експозиції. Здалеку чути стукіт молота по ковадлу – реставрується металева завіса до дверей давньої хати з покутського села. Майстер керує цією стихією – жаром дихає горн печі, вогонь роздмухується ковальським міхом, на товстезній колоді – ковадло з розпеченим металевим виробом, якого коваль притримує кліщами. Врешті, це і є основні елементи інтер’єру кузні. Ковадло розміщене недалеко від горна,  майже посеред кузні. На стінах та лавах – необхідне ковальське знаряддя та різноманітні готові вироби.

Представлені тут ковальські інструменти це: близько 20 видів кліщів, які використовували для всіх видів ковальських робіт; молотки; молот-ручник; зубило, яким рубали розпечене залізо; обценьки ковальської роботи; різноманітне знаряддя, за допомогою якого пробивали отвори в розігрітому металі; одноцільні плашки і мечики, для нарізання зовнішньої і внутрішньої різьби; свердла; лещата та інше. В окремих дерев’яних скринях зберігали заготовки, великі ковані цвяхи (гонталі), дрібні металеві знаряддя праці, які потребували переплавки та ремонту. У інших скринях обтрушували дрібні вироби від окалини після їх цементації. Деревне вугілля, яке використовували у кузні, також складали у дерев’яних скринях.

При кожному ударі молота півтемряву давньої дерев’яної споруди освітлюють спалахи іскор і цілий  вихор їх здіймається в печі, коли докидається вугілля. Ця магічна феєрія заворожує, а сам майстер уподібнюється до міфічного бога ковальського ремесла.