Значне місце у харчуванні карпатських українців займали хліб і різні страви з борошна. В гірських селах із покоління в покоління передавалось шанобливе ставлення до хліба. Якщо він падав на землю, його піднімали й цілували. Паляниця хліба завжди лежала на столі. Це, за словами жителів гірських сіл, робилося для того, щоб «хліб нас не залишав, заким будемо жити».

Виставка Рустама Жураєва “Першообрази” відкрилася у виставковій залі “В укритті” 12 липня 2026 року. Тоді майже шістдесят скульптур, зібрані в одному просторі, розпочали діалог із відвідувачем на тему віри й релігії, історії, культурної пам’яті. Багатьох із нас вразив факт, що автор загалом працює з каменем відносно короткий час: до 2022 року, приміром, львів’яни знали Рустама […]

Навчання у школі в Галичині періоду другої половини ХІХ, початку ХХ сторіччя було не простим випробуванням, особливо, для українського школяра.

Символіка хреста як знаку перемоги і надії на життя вічне посприяла тому, що християни почали встановлювати хрести на могилах померлих. Такі намогильні хрести виготовлялися як з дерева, так і з каменю.

Ручні млини з закритими каменями, вмонтовані в дерев’яний каркас, відомі також як закриті жорна, були поширені на всій території України, але зустрічалися вони не так часто, як прості відкриті жорна.

Ковальство було поширеним промислом на всій території України. Металеві вироби ковалі виконували на замовлення селян, а також продавали на ярмарках. На Гуцульщині ковальські центри були в містечках Косові, Путилі, Верховині, Ворохті та всіх великих селах — Річка, Космач (Косівського району), Красноїлів (Верховинського району) та ін.

У Карпатах майстрів будівельників у давнину дуже поважали, бо їхня робота була складною й вимагала великої майстерності. Проте люди ставилися до них не тільки з повагою, а й з острахом.

1 травня Українська Греко-Католицька Церква згадує пам’ять блаженного священномученика Климентія Шептицького. Саме цього дня перестало битися серце великого Праведника, який бувши графом, авторитетною і впливовою людиною у суспільстві, відмовився від світського становища заради служіння Христові і Його Церкві

Гаївки є глибоко прапрадівським, самобутнім, ні від кого не запозиченим звичаєм і фольклором українців. Є вони спільними для всієї України, бо і «на Великій Україні співають тих самих ягілок, що в галицькій Україні, навіть арії й слова пісень є ті самі».

За допомогою різноманітних ритуальних прикмет та заборон українці Карпат визначали «чистоту» облюбованої ділянки землі під забудову житла.