Зразок сторінки

Сьогодні вшановуємо пам’ять великого натхненника музейної справи, одного із творців нашого Музею – Архипа Данилюка. Архип Григорович народився 13 березня 1941 року в селі Згорани, колишнього Любомльського району, Волинської області. Географ-краєзнавець за освітою, етнолог, музеолог, кандидат історичних наук і, без перебільшення, чи не найбільший популяризатор львівського скансену. 

У 1967 році він влаштувався на роботу до Львівського музею етнографії та художнього промислу, де у новоствореному відділі народного будівництва став першим працівником. У той же  час, з 1966 р., провадилась робота  музею про у Львові, яка успішно закінчилась у 1971 році. У новоствореній організації Архип Данилюк виконував обов’язки архітектора, згодом став завідувачем масово-експозиційного відділу. У 1992-1995 рр. був директором нашого Музею, де на той час знаходилось більше 100 пам’яток народної архітектури, до перевезення більшості яких він доклався особисто.  

Можна сміливо сказати, що життя Архипа Григоровича було присвячено власне розбудові та популяризації нашого Музею. Експедиційна діяльність науковця тривала більше 30-ти років, він був учасником більше 100 експедицій. Іноді для того, щоб перевезти якийсь об’єкт, доводилось їздити по кілька разів у ті самі населені пункти. Архип Данилюк обстежив, систематизував і уклав ґрунтовний реєстр зразків традиційного народного будівництва усієї західної частини України. Як визнання вагомості його етнографічних досліджень, він отримав звання Лауреата Всеукраїнської премії ім. П. Чубинського. Архип Григорович у прямому значенні був фанатом своєї справи – матеріали з експедицій не залежувались у шухлядах, а обов’язково ставали вдячним матеріалом для нових книжок, статей, інтерв’ю.. Він був автором 20 монографій та понад 500 статей. 

Життя Архипа Данилюка обірвалось 23 січня 2008 року. Згадуючи сьогодні цю непересічну особистість, маємо пам’ятати завдяки кому збережено десятки пам’яток народного будівництва і яку шалену працю в це було вкладено. 

Ох, що ми для вас знову придумали! Ви, мабуть, зауважуєте, як косівська кераміка набуває популярності в оздобленні сучасних помешкань, використовується у дизайнерських рішеннях для інтер’єру і стає стильним подарунком?

😎А ми у скансені анонсуємо новий майстерклас для дітей з роспису плитки у стилі косівської кераміки!

😻На майстеркласі діти дізнаються цікаві факти з історії косівської кераміки, познайомляться з технологією виготовлення та створять свою неповторну плиточку-сувенір у Львівському скансені!

👩‍🎨 Традиційна косівська кераміка вирізняється особливим набором барв – зелений, жовтий та коричневий на світлому фоні, своєрідними “патьоками” фарби, а також багатим вибором тем. Що вам більше до вподоби? Рослинні і тваринні мотиви, міфологія, обряди або ж побутові сценки з життя гуцулів?

🔸Для кого: група дітей (10-20)
🔸Вік: 6-11 років

‼️Поспішіть!
Акційна вартість майстеркласу до 1 квітня – 300 гривень😎 До вартості включено: матеріали для майстеркласу – фарби, кахлик, трафарети; вхідний квиток до музею (дитячий), супровід-розповідь майстра).

☎️Для запису телефонуйте 0 (68) 525 91 85

Зустрінемось у Гаю🌿!

Доводимо до відома громадськості, що Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького 22.02.2024 року здійснив закупівлю
послуг з розподілу електричної енергії без застосування електронної системи
закупівель, шляхом укладення прямого договору відповідно до пп. 5 п. 13
постанови КМУ від 12 жовтня 2022 р. № 1178, для забезпечення безперебійного
постачання електричної енергії для потреб Музею.
Ідентифікаційний номер закупівлі в системі Prozorro – UA-2024-02-26-002656-а.
Процедура закупівлі – звіт про укладений договір.
Очікувана вартість предмета закупівлі – 207 760,00 грн. з ПДВ.
Обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, його
очікуваної вартості та/ або розміру бюджетного призначення додається.

У неділю, 25 лютого запрошуємо на лекцію про “Хатні ікони на дереві з Покуття, Гуцульщини та Буковини кінця XIX – початку XX століття” мистецтвознавця та іконописця, керівника відділу науково-освітньої та виставкової роботи Музею Роман Зілінко. 

Від середини XIX століття на цих теренах набула поширення традиція малювання “образІв” (ікон) на склі. Але цікаво, що ті самі майстри також малювали й на дерев’яній основі і цей бік традиції є досі маловідомим. На лекції дізнаєтесь й про те, які можна виокремити осередки або ж майстерні малярства на дереві, чим різняться ікони, що походять з Гуцульщини та Покуття від тих, які були виконані на Буковині й довідаєтесь про особливості їх іконографії.

Також на події будемо презентувати дві буковинські хатні ікони на дереві кінця XIX – початку XX століття, які в дар музеєві передав львівський галерист, колекціонер та друг музею Костянтин Шумський.

Коли: 25 лютого (неділя) о 13:00

Локація: виставкова зала Музею (вул. Чернеча Гора 1)

Вартість: вхідний квиток до Музею

Лекція є однією з циклу подій в межах виставки “Крихкіші за скло”, що триватиме до 1 серпня 2024 р. та відчинена для відвідувачів зі середи по неділю з 10.00 до 17.00!

Зустрінемось у Гаю!

🌦️Поки зима дещо втратила свої позиції і надворі потепліло, працівники Львівського скансену відновили реставраційні роботи! Один із центральних музейних об’єктів – школа зі села Бусовисько потребувала поточного ремонту, тож ми вже замінили підлогу і зняли старий шар вапна у “вчительській вітальні”. Також наші майстри побілять стіни у навчальному класі та шкільному коридорі.

😎Декілька цікавих фактів про школу з Бусовиська, навчальний процес та побут у ній:

🔸Школа збудована за типовим планом галицьких шкіл у 1880 році.
🔸Вчитель мешкав у приміщенні школи, у його розпорядженні були: вітальня, спальня, кухня і комора.
🔸Вчитель одночасно працював з учнями двох класів чергуючи завдання. На уроках вчили рахунки, польську і українську мови, закон Божий, опановували базові знання з географії, історії і фізики.
🔸У класі стояла так звана “віслюча парта” без лавки – її використовували для покарання несумлінних учнів.
🔸Біля школи був город, який використовували для того, щоб навчати дітей веденню господарства та “гімнастичне боїще” для дитячих забав.

🍀Тож поки у школі реставраційні “канікули” і вона зачинена для відвідувачів, але вже до Великодня ми знову відкриємо для відвідувачів оновлений об’єкт.

🧡Дякуємо за кожен придбаний квиток до скансену, адже завдяки цьому маємо змогу підтримувати музейні об’єкти у належному стані!

Запрошуємо у неділю, 18 лютого до Львівського скансену на лекцію “Торговиця на Покутті – осередок малярства на склі другої половини XX століття”. Лекторка – Оксана Шпак, кандидатка мистецтвознавства, старша наукова співробітниця відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України.

Дослідниця розповість про відродження та діяльність одного з небагатьох осередків народного малярства на склі у селі Торговиця на Прикарпатті, де у повоєнні 50-60-ті роки цим ремеслом займались переважно жінки та дівчата. А також дізнаєтесь, які художні особливості вирізняли торговицький осередок малярства з-поміж інших та чому вважалося, що малюнок на склі був під силу чи не кожній.

А ще, під час події буде презентовано нові надходження до музейної збірки! Вісім ікон на склі авторства майстрів з Торговиці, придбані стараннями товаришки Музею Virka Byy та працівниками Львівського скансену.

Коли: 18 лютого (неділя) о 13:00

Локація: виставкова зала Музею (вул. Чернеча Гора 1)

Вартість: вхідний квиток до Музею

Лекція є однією з циклу подій в межах виставки “Крихкіші за скло”, що триватиме до 1 серпня 2024 р. та відчинена для відвідувачів зі середи по неділю з 10.00 до 17.00!

Зустрінемось у Гаю!

На діток чекають народні забави, традиції, звичаї та майстер класи зі соломоплетіння, гончарства, вибійки, ткацтва та писанкарства. Учасники матимуть нагоду побувати у найцікавіших музейних садибах, власноруч готуватимуть обрядові та щоденні страви українського народу, спробують себе у ковальській справі, годуватимуть домашніх тваринок , розмальовуватимуть традиційні кахлі та зустрінуться з музейним реставратором та бавитимуться гуртом у різноманітні народні ігри у музеї просто неба.

Для кого: діти 6-10 років

Коли: щочетверга впродовж року

Час: 15.00 – 17.00

Вартість: 200 грн / зустріч

Абонемент на 4 зустрічі 700 грн

Якщо Ви хочете, щоб ваші діти назбирали цілу торбу вражень, познайомилися з традиціями, фольклором, історією і все це під час розваг у Музеї просто неба – вирушайте до нас!

Зареєструватись на музейну зустріч “Котилася торба” : https://forms.gle/xDWX1848Hz76LHY5A

Деталі просимо уточнювати за телефоном: +38 099 719 22 02

Зустрінемось у Гаю!

Фондова робота зазвичай залишається «невидимою» для відвідувачів, тож цифровізація наших колекцій привідкриває цю «завісу» та спрощує доступ як для науковців, так і для зацікавлених.

З липня 2023 року цифровізація фондів Музею вийшла на новий рівень завдяки участі Львівського скансену у проєкті Memory Savers UA, організованого спільно Центр цифрової історії / Center of Digital History та Saving Ukrainian Cultural Heritage Online.

В межах проєкту Музей отримав необхідне дороговартісне обладнання, а наші фахівці пройшли навчання за освітньою програмою у сфері музейної цифрової інвентаризації та взяли участь у ряді міжнародних зустрічей.

За кураторства головного зберігача Ruslan Siryy та фахової підтримки всього відділу фондів, практикант, а віднедавна вже наш колега Лев Левкун, оцифрував 2 рукописи та 6 стародруків (серед яких Євангеліон, Тріодь, Апостол та Літургікон). До оцифрованих колекцій також додались експозицї об’єктів зі сіл: Синевирська Поляна, Брід, Люта, Вербівець, Трійця, Орявчик та Шандровець. А ще, для оптимізації роботи фондів та швидкого отримання інформації про предмети, ми ввели систему QR-кодів та випробували її на фондовій групі Живопис.

Частину оцифрованих колекцій вже можна побачити на ресурсі ua.museum-digital.org !

Доводимо до відома громадськості, що Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького 04.01.2024 року в системі Prozorro (майданчик e-tender) оголосив закупівлю електричної енергії (код 09310000 – 5 Електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник») для забезпечення потреб Музею у споживанні електричної енергії на 2024 рік.
Ідентифікаційний номер закупівлі в системі Prozorro – UA-2024-01-04-006137-a.
Процедура закупівлі – відкриті торги з особливостями.
Очікувана вартість предмета закупівлі – 750 480,00 грн. з ПДВ.
Обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, його
очікуваної вартості та розміру бюджетного призначення за посиланням.

Йордан або Водохреще (Водосвяття, Водощі, Водохрища, Ордан та ін.) – це народні назви свята Хрещення Господнього 6 (19) січня, коли Іван Хреститель охрестив Ісуса у ріці Йордан.

Напередодні Йордану сім’я готувалась до святкової вечері, подібної на різдвяну, тож її ще називали другим Святим вечором. Ґаздиня обов’язково позначала чотири стіни хати хрестиками: могла їх робити з воску, тіста чи соломи або й малювати крейдою. Гуцули кидали восковий хрестик у збанок, прикрашений червоною ниткою та китицями, квітами і травами, в якому перед вечерею святили воду в церкві. Цією водою ґазда кропив усі кутки свого дому, з неї також починали споживання вечері.

Протягом всього дня дотримувались строгого посту, та й на вечерю готували лише пісні страви, за що її називали Голодною Кутею. Цікавим також є побутування назви Бабин вечір або Бабинець як пари до першого Святого вечора – Дідового. По завершенні вечері разом колядували, щедрували, ходили в гості до сусідів та кумів.

Головною традицією у день Водохреща було власне освячення води. Зі самого ранку вся громада збиралася в церкві на службу, після якої спільною процесією з хоругвами йшли до місцевої річки, потоку чи джерела. У водоймі прорубували ополонку, поряд ставили хреста з льоду, прикрашеного смерековим гіллям. Хрест могли обливати буряковим квасом, від чого він набував яскраво-червоного кольору. Тут священик освячував всю водойму, звідки вже кожен сам собі зачерпував воду. Разом з водою люди намагались зачерпнути і камінців з дна, які потім використовували у лікуванні.

Окрім посудин для води гуцули та покутяни приносили й традиційні свічки-трійці. Священник занурював їх у воду, де вони гасли, після чого господарі запалювали їх знову і несли додому.

У освяченій водоймі парубки мочили ноги: “Йик остра вода, такі аби минї острі були ноги через цілий рік”, дівчата також вмивалися, щоб вберегтися від хвороб. Молодь жартівливо обхляпувала одне одного водою, а іноді і штовхала у річку. Вода у ріці вважалась свяченою ще протягом тижня або й 12-ти днів після Водохреща, тому в цей період у ній було заборонено прати одяг.

Принесеною додому водою окроплювали хату, город, сад, частували худобу. Частину води зберігали у закритих посудинах протягом року, де, згідно з віруваннями, вона не псувалась. Цю воду могли вживати при хворобах, а також на хрестинах.

Святкування Водохреща часто затягували і на наступний день – свято Івана Хрестителя, яким традиційно завершували цикл різдвяних свят.

Дякуємо науковій співробітниці Музею Ярині Бадік за допомогу у підготовці публікації!