Зразок сторінки

🌦️Поки зима дещо втратила свої позиції і надворі потепліло, працівники Львівського скансену відновили реставраційні роботи! Один із центральних музейних об’єктів – школа зі села Бусовисько потребувала поточного ремонту, тож ми вже замінили підлогу і зняли старий шар вапна у “вчительській вітальні”. Також наші майстри побілять стіни у навчальному класі та шкільному коридорі.

😎Декілька цікавих фактів про школу з Бусовиська, навчальний процес та побут у ній:

🔸Школа збудована за типовим планом галицьких шкіл у 1880 році.
🔸Вчитель мешкав у приміщенні школи, у його розпорядженні були: вітальня, спальня, кухня і комора.
🔸Вчитель одночасно працював з учнями двох класів чергуючи завдання. На уроках вчили рахунки, польську і українську мови, закон Божий, опановували базові знання з географії, історії і фізики.
🔸У класі стояла так звана “віслюча парта” без лавки – її використовували для покарання несумлінних учнів.
🔸Біля школи був город, який використовували для того, щоб навчати дітей веденню господарства та “гімнастичне боїще” для дитячих забав.

🍀Тож поки у школі реставраційні “канікули” і вона зачинена для відвідувачів, але вже до Великодня ми знову відкриємо для відвідувачів оновлений об’єкт.

🧡Дякуємо за кожен придбаний квиток до скансену, адже завдяки цьому маємо змогу підтримувати музейні об’єкти у належному стані!

Запрошуємо у неділю, 18 лютого до Львівського скансену на лекцію “Торговиця на Покутті – осередок малярства на склі другої половини XX століття”. Лекторка – Оксана Шпак, кандидатка мистецтвознавства, старша наукова співробітниця відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України.

Дослідниця розповість про відродження та діяльність одного з небагатьох осередків народного малярства на склі у селі Торговиця на Прикарпатті, де у повоєнні 50-60-ті роки цим ремеслом займались переважно жінки та дівчата. А також дізнаєтесь, які художні особливості вирізняли торговицький осередок малярства з-поміж інших та чому вважалося, що малюнок на склі був під силу чи не кожній.

А ще, під час події буде презентовано нові надходження до музейної збірки! Вісім ікон на склі авторства майстрів з Торговиці, придбані стараннями товаришки Музею Virka Byy та працівниками Львівського скансену.

Коли: 18 лютого (неділя) о 13:00

Локація: виставкова зала Музею (вул. Чернеча Гора 1)

Вартість: вхідний квиток до Музею

Лекція є однією з циклу подій в межах виставки “Крихкіші за скло”, що триватиме до 1 серпня 2024 р. та відчинена для відвідувачів зі середи по неділю з 10.00 до 17.00!

Зустрінемось у Гаю!

На діток чекають народні забави, традиції, звичаї та майстер класи зі соломоплетіння, гончарства, вибійки, ткацтва та писанкарства. Учасники матимуть нагоду побувати у найцікавіших музейних садибах, власноруч готуватимуть обрядові та щоденні страви українського народу, спробують себе у ковальській справі, годуватимуть домашніх тваринок , розмальовуватимуть традиційні кахлі та зустрінуться з музейним реставратором та бавитимуться гуртом у різноманітні народні ігри у музеї просто неба.

Для кого: діти 6-10 років

Коли: щочетверга впродовж року

Час: 15.00 – 17.00

Вартість: 200 грн / зустріч

Абонемент на 4 зустрічі 700 грн

Якщо Ви хочете, щоб ваші діти назбирали цілу торбу вражень, познайомилися з традиціями, фольклором, історією і все це під час розваг у Музеї просто неба – вирушайте до нас!

Зареєструватись на музейну зустріч “Котилася торба” : https://forms.gle/xDWX1848Hz76LHY5A

Деталі просимо уточнювати за телефоном: +38 099 719 22 02

Зустрінемось у Гаю!

Фондова робота зазвичай залишається «невидимою» для відвідувачів, тож цифровізація наших колекцій привідкриває цю «завісу» та спрощує доступ як для науковців, так і для зацікавлених.

З липня 2023 року цифровізація фондів Музею вийшла на новий рівень завдяки участі Львівського скансену у проєкті Memory Savers UA, організованого спільно Центр цифрової історії / Center of Digital History та Saving Ukrainian Cultural Heritage Online.

В межах проєкту Музей отримав необхідне дороговартісне обладнання, а наші фахівці пройшли навчання за освітньою програмою у сфері музейної цифрової інвентаризації та взяли участь у ряді міжнародних зустрічей.

За кураторства головного зберігача Ruslan Siryy та фахової підтримки всього відділу фондів, практикант, а віднедавна вже наш колега Лев Левкун, оцифрував 2 рукописи та 6 стародруків (серед яких Євангеліон, Тріодь, Апостол та Літургікон). До оцифрованих колекцій також додались експозицї об’єктів зі сіл: Синевирська Поляна, Брід, Люта, Вербівець, Трійця, Орявчик та Шандровець. А ще, для оптимізації роботи фондів та швидкого отримання інформації про предмети, ми ввели систему QR-кодів та випробували її на фондовій групі Живопис.

Частину оцифрованих колекцій вже можна побачити на ресурсі ua.museum-digital.org !

Доводимо до відома громадськості, що Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького 04.01.2024 року в системі Prozorro (майданчик e-tender) оголосив закупівлю електричної енергії (код 09310000 – 5 Електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник») для забезпечення потреб Музею у споживанні електричної енергії на 2024 рік.
Ідентифікаційний номер закупівлі в системі Prozorro – UA-2024-01-04-006137-a.
Процедура закупівлі – відкриті торги з особливостями.
Очікувана вартість предмета закупівлі – 750 480,00 грн. з ПДВ.
Обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, його
очікуваної вартості та розміру бюджетного призначення за посиланням.

Йордан або Водохреще (Водосвяття, Водощі, Водохрища, Ордан та ін.) – це народні назви свята Хрещення Господнього 6 (19) січня, коли Іван Хреститель охрестив Ісуса у ріці Йордан.

Напередодні Йордану сім’я готувалась до святкової вечері, подібної на різдвяну, тож її ще називали другим Святим вечором. Ґаздиня обов’язково позначала чотири стіни хати хрестиками: могла їх робити з воску, тіста чи соломи або й малювати крейдою. Гуцули кидали восковий хрестик у збанок, прикрашений червоною ниткою та китицями, квітами і травами, в якому перед вечерею святили воду в церкві. Цією водою ґазда кропив усі кутки свого дому, з неї також починали споживання вечері.

Протягом всього дня дотримувались строгого посту, та й на вечерю готували лише пісні страви, за що її називали Голодною Кутею. Цікавим також є побутування назви Бабин вечір або Бабинець як пари до першого Святого вечора – Дідового. По завершенні вечері разом колядували, щедрували, ходили в гості до сусідів та кумів.

Головною традицією у день Водохреща було власне освячення води. Зі самого ранку вся громада збиралася в церкві на службу, після якої спільною процесією з хоругвами йшли до місцевої річки, потоку чи джерела. У водоймі прорубували ополонку, поряд ставили хреста з льоду, прикрашеного смерековим гіллям. Хрест могли обливати буряковим квасом, від чого він набував яскраво-червоного кольору. Тут священик освячував всю водойму, звідки вже кожен сам собі зачерпував воду. Разом з водою люди намагались зачерпнути і камінців з дна, які потім використовували у лікуванні.

Окрім посудин для води гуцули та покутяни приносили й традиційні свічки-трійці. Священник занурював їх у воду, де вони гасли, після чого господарі запалювали їх знову і несли додому.

У освяченій водоймі парубки мочили ноги: “Йик остра вода, такі аби минї острі були ноги через цілий рік”, дівчата також вмивалися, щоб вберегтися від хвороб. Молодь жартівливо обхляпувала одне одного водою, а іноді і штовхала у річку. Вода у ріці вважалась свяченою ще протягом тижня або й 12-ти днів після Водохреща, тому в цей період у ній було заборонено прати одяг.

Принесеною додому водою окроплювали хату, город, сад, частували худобу. Частину води зберігали у закритих посудинах протягом року, де, згідно з віруваннями, вона не псувалась. Цю воду могли вживати при хворобах, а також на хрестинах.

Святкування Водохреща часто затягували і на наступний день – свято Івана Хрестителя, яким традиційно завершували цикл різдвяних свят.

Дякуємо науковій співробітниці Музею Ярині Бадік за допомогу у підготовці публікації!

Сьогодні, 31 грудня, Музей працює за скороченим графіком – до 15.00. А 1-го січня – зачинений для відвідувачів.

До зустрічі у новому 2024 році в Гаю!

Доводимо до відома громадськості, що Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького 11.12.2023 року в системі Prozorro (майданчик e-tender) оголосив закупівлю дерев’яних віконних конструкцій зі склопакетами (код 44220000 – 8 Столярні вироби за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник») для здійснення поточного ремонту приміщення Музею за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка 29.
Ідентифікаційний номер закупівлі в системі Prozorro – UA-2023-12-11-019316-a.
Процедура закупівлі – відкриті торги з особливостями.
Очікувана вартість предмета закупівлі – 340 091,14 грн. з ПДВ.
Обґрунтування технічних та якісних характеристик закупівлі дерев’яних віконних конструкцій зі склопакетами, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі за посиланням.

29 листопада 2023 року у Литві відбулась міжнародна конференція “Воскресла пам’ять: експонат століття”, зорганізована Музеєм історії Малої Литви Mažosios Lietuvos istorijos muziejus.

Під час прямого включення, наукова співробітниця Музею Люба Сварник розповіла про “Традиційну жіночу сорочку Середнього Полісся І половини ХХ століття”. Основою дослідження стали матеріали, зібрані на території Чорнобильського, Поліського районів Київської області та Ємільчинського району Житомирської області, які за сучасною системою етнографічного районування України входять до етнографічної зони Середнього Полісся. Ці території є надзвичайно важливими для дослідників, адже саме вони, всього за одне століття, значною мірою постраждали під час Другої світової війни, Чорнобильської катастрофи та новітньої російсько-української війни.

Учасники конференції дізналися народну термінологію елементів одягу, які матеріали використовували для пошиття сорочок, народні традиції та обряди пов’язані з виготовленням полотна для сорочок, різноманітність крою та оздоблення вишитої Поліської сорочки.

18 листопада Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького спільно з Department of Architecture and Restoration/Кафедра АТР НУ “Львівська Політехніка” та Fundacja Kultury Duchowej Pogranicza, провели конференцію “Українська дерев’яна архітектура: історія, збереження, реставрація”. Львівський скансен особливо зацікавлений у заходах такого типу, адже на його території збережено понад сотню дерев’яних об’єктів, серед яких є найбільша у Європі колекція сакральних споруд.

Конференція була мультидисциплінарною – у ній взяли участь фахівці різних профілів: від архітекторів, реставраторів, істориків до біологів, геологів і навіть етномузикологів.

Також учасники конференції ознайомилися із роботою навчальної реставраційної лабораторії, що діє при кафедрі архітектури та реставрації, а ще мали можливість побачити, як відбувається процес реставрації експонатів зі Львівського скансену.

Віримо, що такий обмін професійним досвідом стане у майбутньому доброю основою для створення власне музейного хабу з дослідження, розробки та впровадження у практику сучасних наукових методів консервації та реставрації.