Крейцар, срібло й овеча вовна: секрети закладин гуцульської хати

Незабаром екскурсійну програму Музею поповнить ще одна експозиція – хата зі села Бережниці Верховинського району Івано-Франківської області. Ця споруда є дуже вдалим зразком типового гуцульського житла – збудована у другій половині ХІХ ст. з коленого смерекового півкругляка («протісся») в зруб за планом: комора – хата (кімната) – сіни – хата (кімната). Уздовж фронтальної стіни хати влаштована галерейка з об’ємною різьбою на стовпчиках, а завершують планувальну схему хліви-притули, які охоплюють будівлю з трьох сторін.

Як більшість пам’яток у скансені, хата має свою історію, а точніше, легенду. Вона пов’язана з моментом розрахунку господарів із майстрами за будову. Відомо, що в народному будівництві особливого значення надавали обрядовій символіці: дуже важливим був вибір місця на хату, підбір будівельного матеріалу, час початку спорудження житла, закладання підвалин, урочисте відзначення завершених етапів будівництва, а також ритуал розрахунку з майстрами. Оберегові дії були спрямовані на відвернення злих сил від житла, його мешканців та забезпечення добра і здоров’я для всіх членів сім’ї.

Одним із найважливіших етапів спорудження хати було закладання підвалин. На кутах хати у поперечних підвалинах зарубували хрест, виймали одну його чверть – трикутної форми «трісочку» і в цю виїмку закладали монети, вовну з вівці, хліб (проскуру) та все скроплювали свяченою водою. При цьому майстер примовляв: «Аби щасливо було жити в тій хаті, щоб обминав її грім і всяке лихо», «Щоби челядь годувалась, худоба ся вела, аби не було сварки в хаті». Слова будівничого були дуже важливими – у народі він був глибоко шанованою людиною, тож господарі дослухалися до його думки і поради.

Односельці наділяли майстрів неабиякими здібностями і можливостями – від них багато залежало, тому не варт було дуже перечити майстрові, а погано розрахуватись із ним вважалося вкрай небезпечним.

За переказами, тріску з підвалин майстер часом притримував до моменту остаточного розрахунку з господарем і, у випадку непорозумінь з оплатою, міг кинути її у бурхливий потік – тоді господарям хати ні в чому не щастило – «не велося».

Під час розбірки цієї хати перед перевезенням до Музею у п’яти кутах її поперечних підвалин було знайдено: у причілковій стіні комори (у верхньому і нижньому куті) – шматочки срібла, у суміжній із сіньми стіні лівої хати в обох кутах були монети – 1 крейцар 1881 року й овеча вовна. Така ж монета була вкладена і в нижній кут причілкової стіни правої хати. Тобто тут були присутні всі оберегові предмети.

Проте сім’ю переслідували нещастя: у родині було багато передчасних смертей. За припущеннями старожилів, господар не заплатив майстрам за угодою (за однією з версій їм не доплатили грошей, за іншою – не додали телицю), і вони могли проклясти новозбудовану оселю. Тому у 1900 році хату знову посвячували, про що залишився напис на причілковій стіні житла.

Підготувала Марта Цимбровська