Невелика лемківська кузня збудована в кін. ХІХ ст. дідом останнього власника – Богдан І. С., відтворена на території музею у 1981 р. Розташовувалась віддалік від житла, при дорозі – за цим же принципом її розміщено і в музеї.

Конструктивно лемківські кузні не відрізнялись від аналогічних споруд з інших регіонів. Споруда стоїть на кам’яному фундаменті, збудована у зруб 3×4 м, вінці з’єднані в прості замки з двостороннім вирізом, з торцями. Зруб відкритий, без обмазки. В однокамерному приміщенні немає вікон, з фасадної сторони розміщені вхідні двері. Дах чотирисхилий, над входом є невелике піддашшя, під яким було зручно підковувати коней. Така споруда характерна для невеликих гірських сіл.

Біля стіни знаходився горн без капи (димовідведення). Горн будувався переважно з плаского каміння. В приміщенні також знаходився ковальський міх, вправлений в саморобну дерев’яну раму, кувадло, вмонтоване в пень (“кубицю”), щоб зменшити вібрацію від ударів молота. На стінах та полицях розташовувались інструменти та робочі матеріали коваля, переважно цигана: молот, кліщі, зубила, свердла, лещата, мечики, заготовки, в окремих скринях зберігали деревне вугілля.