Хата є центральною спорудою селянського двору. Вона побудована у 1920 році місцевим майстром Михайлом Пекарем. Він же у 1973 р. відтворив її у Музеї.

У плані хата складається з хижі, сіней, комори, стайні і боїща. Зруб будівлі з букового кругляка, подекуди підтесаного. Щілини між кругляками закладені глиною. Глиною з половою зарівняно також поверхні стін всередині хижі, сіней, комори. Така обробка глиною деревяного зрубу зявилася тут на на початку ХХ ст. і дістала велике поширення.

Житлова частина будівлі має чотири шестишибкових вікна: одне на головному фасаді, одне з протилежного боку, двоє спарених – у причілковій стіні. Спарення вікон спостерігаємо у словацькому житлі.

Стеля хижі з дощок, які лежать на трьох поперечних і одній поздовжній балках (трагарях). Дошки не білили, а лише просочували лляною чи конопляною олією і періодично змивали.

Особливістю лемківського житла є піч з отвором до торцевої стіни, що напроти входу. Над нею є дашок (капа), що зєднаний з димоходом, який лежить над піччю і виводить дим до сіней.

Цікавий традиційний елемент інтерєра житла – дві балки попід стелею (колишні “гряди”), на які підвішують одяг, тканини.

Комора, як і хата, всередині обмащена і побілена глиною. Тут зберігали святковий одяг, запаси продуктів, деякий посуд. Сусіднє боїще – приміщення для обмолоту і очистки зерна.

Під прямим кутом до хати стоїть шопа на сіно – “секес”. Зруб її – з бокових кругляків, між якими широкі щілини. Це робили спеціально, щоб сіно добре провітрювалося. За планом шопа дводільна. У меншому приміщенні зберігали віз, упряж, косу та інше господарське знаряддя, у більшому – сіно.

Паралельно до хати розташований шпихлір з пивницею. Пивниця має основне приміщення і сіни. У ній зберігали картоплю, овочі і молочні продукти. Шпихлір розташований над пивницею, складений з букового кругляка без обмазки. Тут тримали отаву (сіно після другого покосу), а влітку і спали.