Лемки – етнографічна група українців, що є нащадками білих хорватів, відомості про яких сягають часів Київської Русі.

Етнотериторія розселення лемків, мешканців Західних Карпат, залишається і сьогодні поділеною між трьома державами. Галицька Лемківщина відійшла до Польщі. Південна – до складу Словаччини і лише невелика частина південно-східної Лемківщини входить до складу Закарпатської області. У 1946 р. 200 тис. українців (переважно лемків) були переселені з території Польщі на Україну, де і проживає на сьогодні більше половини всіх лемків.

Лемки, як нащадки давніх слов’ян, здавна займались землеробством і тваринництвом. Як допоміжні галузі у них розвивались гончарство, ткацтво, різьбярство, обробка дерева і каменю.

Садиби на Лемківщині складались з житлової і господарських споруд, які, як правило, не огороджувались. Хати будували переважно зі смерекових, букових півкругляків або брусів, щілини між вінцями зрубу замащували глиною і білили, що надавало споруді самобутнього вигляду. Біля хати іноді знаходився квітник і росли фруктові дерева.

Хата перевезена зі села Верхня Визниця Мукачівського р-ну була споруджена в 1860 році. За планом хата тридільна: хата-сіни-комора. У сінях четверо дверей: до хати, до господарського двору, на вулицю і в комору. У хаті троє вікон: у фасадній, запічній і причілковій стінах (проти входу). В коморі на фасадній стіні одне віконце. Піч у хаті має отвір, звернений до причілкової стіни.