Церква св. Миколая датована 1763 роком і походить зі с. Кривка, що на Турківщині. Ім’я народного майстра не відоме. Понад півтора століття храм був духовним домом для мешканців Кривки. На початку 20 століття парафіян більшало, й маленька церковця уже не могла вмістити їх усіх, тому громада вирішила збудувати нову – просторішу, а стару – розібрати.

Практика, коли після будівництва нового храму старий перевозили в інші місцевості (приміром, у бідніші села), була на той час досить поширеною в Галичині, проте, зазвичай, ніхто не сприймав будівлі як цінні пам’ятки народної культури, лише як культові споруди.

У випадку з церквою зі с. Кривка історія розгорталася дещо по-іншому: перевезення цього храму до Львова стало непересічною подією у справі музейництва і збереження національної культурної спадщини.

Ймовірно, натхнений повчаннями і прикладом Митрополита Андрея щодо ставлення до пам’яток української давнини, місцевий кривчанський парох Маркелій Куновський звернувся до мистецтвознавця Михайла Драгана по добру пораду й дієву допомогу у вирішенні долі місцевого дерев’яного храму. Науковці Національного музею у Львові, де працював Драган, вже віддавна прагнули перенести якусь одну з давніх дерев’яних церков до Львова й використовувати її для музейних цілей. Через брак коштів мрія здавалася нездійсненною, проте трапилася щаслива нагода: наприкінці 20-х років 20 століття нещодавно заснований на Кайзервальді Монастир Свято-Іванівської Лаври якраз потребував каплиці-церковці для своїх духовних потреб й ігумен Климентій, відмовившись від ідеї будувати новий храм, вирішив перенести сюди якусь давню церкву. Вибір упав на церкву зі с. Кривки – саме її й підрадив Михайло Драган.

У 1930 році коштом Митрополита Андрея Шептицького, стараннями директора Національного музею у Львові Іларіона Свєнціцького та мистецтвознавця Михайла Драгана церкву св. Миколая перевезли до Львова на територію Свято-Іванівської Лаври.

Керував процесом перевезення, перебудови і реставрації Михайло Драган. До станції  Яблунька Нижня розібрану церкву транспортували аж 65-ма фірами, а далі, до Львова – потягом. На місці церкву уже збирали народні майстри з Ціневи та Угнева. Також навколо церкви спорудили огорожу з воротами, які спроєктував Михайло Драган. До відновлення інтер’єру храму було залучено музейників, реставраторів і використано цінні експонати  з фондової збірки Національного музею у Львові: іконостас 17 століття зі с. Воля Жовтанецька, дерев’яний павук, свічники, ікони.

Посвячення церкви зі с. Кривки у 1931 році стало знаковою подією для українського Львова. Церква була присвячена Софії – Святій Премудрості Божій. За словами Митрополита – щоб підкреслити традицію, що сягала давніх княжих часів.

Після встановлення церква стала важливим маркером українського Львова, а згодом і першим музеєфікованим об’єктом Львівського скансену.